Хлопчик мізинчик
Українська народна казка Покуття

Жили собі батько й мати, і було в них семеро дітей, сім хлопчиків. Але жили вони бідно, не мали що їсти, в що вдягтися. Журяться батьки. Що робити? І вирішили вони повезти дітей у ліс. Діти збирали ягоди, бігали, тішилися. І шестеро дітей зібралися докупи, а найменший, Мізинчик, скільки не шукав, скільки не гукав своїх братів, не міг їх віднайти. І вирішив він сам шукати своєї домівки. Ішов, ішов і нарешті дійшов до стежечки. І тією стежечкою пішов у глибину лісу. Довго він ішов і нарешті побачив вогник. Коли підійшов ближче, побачив маленьку хатинку. Постукав він у вікно і попросився ночувати. Вийшла жінка. Хлопчик розповів про своє горе. Жінка прийняла його в хату і розказала, хто в тій хаті живе.

А жив у тій хаті змій-людоїд.

Хлопчик залишився ночувати. Вночі чує, прийшов змій, почав змій обнюхувати все в хаті — чути людський дух. І знайшов хлопчика. Той був захований у скрині. Людоїд питає хлопчика Мізинчика:

— Звідки ти тут взявся?

Хлопчик розповів йому про свою пригоду. Та й полягали спати. А хлопчик думає, як би то втекти. Коли почало розвиднятися, він тихенько виліз із скрині і попрямував стежечкою, якою прийшов.

Змій-людоїд пробудився і побачив, що хлопчика нема. Дуже розгнівався змій. Одяг чоботи-скороходи і побіг шукати хлопчика. Довго біг змій і дуже стомився. І ліг відпочити під великим дубом. А в тім дубі було велике дупло, і в тому дуплі сховався хлопчик Мізинчик.

Змій-людоїд ліг коло того дуба й дуже довго спав. Хлопчик Мізинчик побачив, що змій спить, тихенько зняв з нього чоботи-скороходи, взувся в них і почав тікати.

Пробудився змій, побачив, що немає чобіт-скороходів, і зажурився, бо знав, що хлопчик уже далеко. Як він не намагався його догнати, все було марне.

Хлопчик Мізинчик у чоботах-скороходах прибув додому. Всі були дуже раді, що хлопчик вернувся здоровий додому. А ті шестеро теж не загубилися. Вони ще раніше повернулися додому. І батьки були дуже раді. І вже більше своїх дітей у ліс не вели, хоч і бідно жили.