АНГЕЛ-ХРАНИТЕЛЬ - Казка Закарпаття

Був цар. Мав сина, і син ішов у другу державу сватати, У другій державі була дівка. Цар прийшов там із своїм сином, а дівка з них висміялася. Старий цар вернувся й дуже розжаловався, що з нього так у другій державі висміялася дівка. Він нікому не казав нич три дні, а в три дні говорить:

- Хлопці, солдати! Я ходив, - повідає, - з сином у другу державу свататися, а вона з мого сина висміялася. Що мусим робити?

А іден двадцятьчотирирічний солдат каже:

- Я висміюся з неї. Будете видіти.

Цар закликав його у файну кімнату й звідає:

- Ти можеш це зробити?

- Можу. Напишіть їй таке: "Ти висміялася з мого сина, а з тебе висміється мій простий солдат."

- Добре.

І цар написав листа. А цар збудував такий будинок, щоби дочка не йшла надвір, аби ходила ліфтом горі-долі. І зробили ліфт. А там би, в тому домі, вона мала танцювати, гуляти. І ще треба було їй таку машину мати, аби та машина грала.

А цей солдат готовий:

- Я вже йду.

Цар дає йому документи, які треба, дає гроші, кілько треба, і він позбирався й пішов у ту державу. Прийшов солдат там і ходить по державі, позирає. Нікого не знає, нікого не спізнає. Позирає, ідуть люди в їдальню. І він туди пішов. Дивиться, а іден чоловік ходить, не їсть, не п'є, ні нич. Ходить і позирає. А солдат його кличе:

- Ходи сюди.

Зайняли вони стіл у тій їдальні, принесли їм їсти, пити. Їли вони. І звідається солдат:

- Нема нічо' туй нового?

- Туй, - розказує, - нового доста. В нашого царя є дочка, а з другої держави приходив цар її сватати. Вна з нього висміялася, не схотіла його, А той цар написав: "Ти висміялася з мого сина, а з тебе висміється мій простий солдат." Та й, - продовжує, - теперка роблять великий будинок, з ліфтом, аби вона ходила ліфтом, аби надвір не йшла нич, А теперка ще дали таку машину, аби грала.

А солдат звідається:

- А ти міг би мені показати, де цех, в котому ту машину роблять?

- Можу,

І він пішов йому показувати, айбо то вже була четверта година, люди пішли з роботи домі й прикрили цех. Цех уже закритий. Той обіцяє:

- Завтра.

- Добре,

- А ти ходи до мене,

І він пішов до нього. І прихватив він фляшечку та закурити старому вітцю, Прийшли вони, а син каже вітцю: - Се мій друг, з яким ми були у армії. А він ніколи його й не видів.

Посідали вечеряти, випили по чарочці, закурили. І переночував він там, а раненько позбирався і йде. Прийшов у той цех. У нього є підроблений пропуск. Зайшов усередину й звідає:

- Котрий майстер од тої машини, яку зробили царівні, аби вона танцьовала?

- Туй є майстер.

- Ви, - питає, - майстер до сеї машини?

- Я.

- Можете ви так зробити, аби та машина була готова не тепер, а пізніще?

- Чо' ніт? Можу.

- А кілько та машина коштує?

- Тілько й тілько.

- Я вам дам половину тих грошей, а ви зробіть у машині місце й для мене.

- Добре, за такі гроші зроблю.

Домовилися так: машина буде готова на два дні пізніше. І він ходить по городі та йде спати до того свого цімбори. А через два дні приходить - машина готова. Він собі купив, що треба було, і його закрили в машину. І домовився він з майстром так:

- Дев'ять діб аби грала машина, далі ні. Аби стала й треба було її везти в майстерню.

А там нема що виправляти. Так ото вони й зробили та його припровадили з машиною до царьової дівки. Машина грає цілий день. Дівка танцює, а солдат у машині. А вночі він із машини вилазить. Та прийшов ід'ногам дівки та за ноги пошкрябав. А вона:

- Ой, туй щось є!

Прийшла мати, отець - нікого нема. Хто би туй був? Но добре. Вони сказали:

- Нема туй нікого.

Та й пішли. Дівка заспала, а він вийшов з машини, взяв на себе біле плаття, крила приклав. Ангел-хранитель. Та й до неї говорить:

- Я твій ангел, я - твій хранитель. А дівка кличе:

- Ангелику-хранителику, ходи до мене. Ходи сюди. Він сів на постіль, вона ймила його за руку:

- Ангелику-хранителику, лягай коло мене.

І він собі ліг коло неї, як чоловік коло жони. Та й вони нагрілися, та й добре їм. І любилися вони там, а як вона заспала, він пішов на своє місце. Пішов та й сидів у машині.

Другий вечір вона танцює, танцює. А він не йшов на видко, а йшов на темно. І як дівка лягла, він дораз вийшов з машини:

- Давай щось ангелику-хранителику їсти.

Вона вносить їсти, випити. Добре! "Ангелик-хранителик" їсть, п'є й гуляє.

Минуло дев'ять день - машина вже не грає нич. Дівка галу-галу, галу-галу. Треба йти машину справляти, треба везти в майстерню. Прийшли, забрали машину й повезли в майстерню. Завезли машину в майстерню та там його тихо випустили. І він собі пішов геть. А вона кличе Ангелика-хранителика:

- Ангелику-хранителику, ходи до мене спати, ходи до мене спати. Нема Ангелика-хранителика. Ай-яй-яй!

А солдат прийшов домі. Прийшов домі й говорить царю:

- Пишіть їй таке: "Ти висміялася з мого сина, а в тебе був простий солдат, і будеш видіти, що буде".

А вона вже вагітна. І прийшов час, і вродила вона сина. І пише цар, її батько, цьому царю: "Давай того солдата, що з моєю дівкою має сина". Цар питає солдата:

- Підеш?

- Ніт. Пишіть їй, най приїде та най спізнає, котрий то був солдат. І цар написав, і той цар приїхав з жоною та з дівкою. А в дівки дитина на руках. Приїхали, посідали, сидять, і йдуть по одному солдати.

- Той був?

- Ніт.

- Той був?

- Ніт...

А він вмастив себе всього і йде. А вона:

- Йой, це не той, це не той!

Він пішов геть, помився, почепив собі крила, взяв на себе біле плаття й приходить.

- Ангелику-хранителику, прийди! Прийди до мене!

Та й "ангелик-хранитель" прийшов д'ній і сів коло неї. Вона їмила й стала "ангелика-хранителя" цілувати й обіймати.

Та й не хотіла вона йти за царського сина, а пішла за простого солдата, та ще й з іншої держави.

Опитування - Найкраща українська народна казка