|
Були собі два куми многодітні. Бідноваті були. Та й прийшов кум до кума та каже:
- Куме, знаєш що? Мої діти так би хотіли їсти огірки. Підемо до того чоловіка в керт по вечері вночі. Бо моя жона не насадила.
- А я люблю їсти диню, з молоком зварену, - каже другий кум. Як погасилося світло в хижах і люди полягали спати, вони пішли в той керт красти то, що їх кортіло. Єден кум добре припасав сорочку та рве собі в пазуху огірки. А другий виломив єдну диню й перевер через пліт. Та й у потемку намацує, де би ще другу диню найти, ще більшу.
А в той час ішли шандари путьом та й почули, що щось там шелестить у керті. Та й гойкають:
- Хто там?!
Той, що дині крав, кинув диню через пліт і сам за нею скочив. А той, що напхав у пазуху огірків, був тяжкий, не міг перелізти, зачепив черевом за пліт і впав дуба на голову. І його схопили в руки шандари. Питають його шандари:
- Хто то був з тобою? Хто втік?
- Не знаю.
- Не повіш, будемо бити.
Напудився він, що його будуть бити, та й повів шандарам, як кум пишеться.
- А ти що маєш?
- Огірки.
- Показуй.
Він витягнув сорочку з-за пояса - й висипалися огірки. Наказують:
- Лягай на землю вдолину лицем. Ще не б'ють, а він йойкає:
- Аби-сте ня, панцю, не били!
- Стягай гаті, - кажуть йому.
Стягнув він гаті, а вони беруть огірка та пхають йому в зад. Пхають, а він сміється. Звідають шандари його:
- Що смієшся? Не болить тя?
- Болит ня, панцю, дуже, айбо мені смішно: як ви тому диню запхаєте, кеть мені огірка не можете забити?
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Латірка, Воловецького району, Закарпатської області
12 вересня 2002 року
Оповідач: Соломка Олекса Ількович (1929 року народження)
Українські народні казки: Книга 18: Казки Закарпаття. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2007. — 424 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|