|
В одного хазяїна був кіт. Він був меткий, як гадюка.
От пішов той кіт на полювання та й заснув. А миші збіглися на раду та й давай над ним сміятися.
Коли це один мишак і говорить: «Нам щоби не боятися кота, то треба купити дзвінок та й вчепити йому до шиї. Нехай він, коли буде бігти до нас, то ми будемо чути й поховаємося від нього».
Усі миші закричали: «Гарна рада! Слід зробити!.. Ну, а хто ж це зробить?» — «Я», — каже той мишак.
Бере дзвінка, йде в'язати. Один в'яже котові до шиї, а другий — до хвоста.
Коли це кіт як прокинеться, то миші не знали, куди й тікати... Кіт три миші зразу задушив, п'ятеро скалічив, а решта втекла.
|
Кіт і миші. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. П. Боливко в 1930 р. у с. Криве Озеро Первомайської окр. на Одещині. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 781, арк. 24.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
Опитування - Найкраща українська народна казка
|