Були дід і баба. Мали вони дівчину і хлопця. Посилає дід хлопця козу пасти. Пасе він, напасає, трави в козу набиває, додому приганяє. Став дід на воротях в червоних чоботях, люлька в зубах, макогін у руках, барда за поясом.

- Козюню-любуню, чи ти їла, чи ти пила?

- Не їла, дідуню, не пила, дідуню. Йшла через лісок, вхопила кленовий листок, йшла через гребельку, вхопила води крапельку.

Дід лови хлопця, відтинає голову і кидає на під, а труп - у діжку в клоччя.

На другий день посилає дід дівчину козу пасти. Пасе вона, попасає, трави в козу набиває, додому приганяє. Став дід на воротях в червоних чоботях, люлька в зубах, макогін у руках, барда за поясом.

- Козюню-любуню, чи ти їла, чи ти пила?

- Не їла, дідуню, не пила, дідуню. Йшла через лісок, вхопила кленовий листок, йшла через гребельку, вхопила води крапельку.

Дід лови дівчину, відтинає голову і кидає на під, а труп - у діжку в клоччя.

На третій день посилає дід бабу пасти козу. Пасе вона, попасає, трави в козу набиває, додому приганяє. Став дід на воротях у червоних чоботях, люлька в зубах, макогін в руках, барда за поясом.

- Козюню-любуню, чи ти їла, чи ти пила?

- Не їла, дідуню, не пила, дідуню. Йшла через лісок, вхопила кленовий листок, йшла через гребельку, вхопила води крапельку.

Дід лови бабу, відтинає голову і кидає на під, а труп - у діжку в клоччя.

На четвертий день гони дід козу сам. Пасе її, напасає, трави в козу набиває. Та й гони додому. Коза йде, а дід наперед побіг. Став на воротях в червоних чоботях, люлька в зубах, макогін у руках, барда за поясом.

- Козюню-любуню, чи ти їла, чи ти пила?

- Не їла, дідуню, не пила, дідуню. Йшла через лісок, вхопила кленовий листок, йшла через гребельку, вхопила води крапельку.

А дід і каже;

- То ти й тепер кажеш, що не їла? То я через тебе порубав дітей і бабу?!

Кидає козу до землі і починає лупити живу. Лупив, лупив, затупився ніж. Дід пішов до хати гострити ніж, а коза схопилася і втекла в ліс. Зробила собі в лісі хатку та й живе в ній. І ходи собі пастися сама.

Народила двох козеняток і, як лишала їх дома, то замикала і казала:

- Дивіться, нікого в хату не пускайте, щоб вас що не поїло. Приходи вона додому і кричить:

- Дитинятка мої, відчиняйте мені, несу циці, молоциці і повні ріжечки травиці.

А коли знов ішла в ліс і казала дітям: "Дивіться, нікого в хату не пускайте", вовк сидів за хатою і чув це. Коза пішла, а вовк приходи до дверей і грубим голосом кричить:

- Дитинятка мої, відчиняйте мені, несу циці, молоциці і повні ріжечки травиці.

А вони й кажуть:

- Наша мамка не так говори, ми не пускаємо нікого.

Вовк покрутився, покрутився і забрався. Приходи коза і знов:

- Дитинятка мої, відчиняйте мені, несу циці, молоциці і повні ріжечки травиці.

А вовк сидить за корчем і слухає. Козенятка впустили козу і кажуть:

- Щось тут було таке страшне. Так грубо говорило і просилося до хати.

А коза їм:

- Не пускайте його, бо воно вас поїсть.

Пішла коза знов у ліс, а вовк підійшов під двері і каже тоненьким голоском:

- Дитинятка мої, відчиняйте мені, несу циці, молоциці і повні ріжечки травиці.

Їдно каже:

- То не мама. А друге каже:

- Мама, мама.

Пішло і відчинило двері. Вовк зайшов, половив їх і поїв. Заліз у піч, ляг і спить.

Приходи коза - двері відчинені, а козенят нема. Коза й каже:

- Стук-пук, хто у моїй хатці? А вовк з печі:

- Я, пан вовк.

- А я коза Берда, півбока вдерта, тупу-тупу ногами, заколю тебе рогами, хвостом хату замету, тут ся тебе не бою.

А вовк не виходи. Коза пішла і попросила барана, кугута і рака, щоби помогли їй вигнати вовка з хати. Кугут вилази на під, рак сідає в куток, а баран має бити вовка. Баран б'є вовка рогами, рак піймав за хвіст і щипає, а кугут кричить з поду:

- Подай сюди.

Вовк налякався - та в двері. І втік. А коза далі лишилася жити в хатці.

КОЗА - Казка Буковини

Мав дід козу. І були в него баба й онучка. Посилає дід бабу в поле козу пасти. Пасе баба, напасає та в зад віхті набиває. Напасла та й гонить додому. А дід вбрався в червоні чоботи, виліз на ворота й питає:

- Чи ти їла, козочко, чи ти пила?

- Ні, дідику, не їла й не пила. Йшла через гребельку, вхопила води крапельку, йшла через лісок, вхопила кленовий листок.

Розсердився дід на бабу, що не напасла козу, і вбив її.

Посилає онучку козу пасти. Пасе онучка, напасає та в зад віхті набиває. Напасла та й гонить додому. Дід вбрався в червоні чоботи, виліз на ворота.

- Чи ти їла, козочко, чи пила?

- Ні, дідику, не їла й не пила. Йшла через гребельку, вхопила води крапельку, йшла через лісок, вхопила кленовий листок.

Розсердився дід на онучку, що не напасла козу, і вбив її.

Та й іде сам пасти. Пасе дід, напасає та в зад віхті набиває. Напас та й гонить додому. Коза йде поволи, а дід побіг наперед, вбрався в червоні чоботи і виліз на ворота.

- Чи ти їла, козочко, чи ти пила?

- Ні, дідику, не їла й не пила. Йшла через гребельку, вхопила води крапельку, йшла через лісок, вхопила кленовий листок.

Розсердився дід на козу і крикнув:

- То через тебе я вбив бабу й онучку!

Та й зачав дід лупити козу. А вона ся вирвала та як побігла в ліс, то аж в лисиччину хату забігла. Приходить лисичка та й питає:

- Хто в моїй хаті?

- А я, коза Берка, півбока вдерта. Тупу-тупу ніжками, роздеру тя ріжками.

Іде лисичка лісом та й плаче. Надибає вовка.

- Чого ти, лисичко, плачеш? - питає вовк.

- Хтось є в моїй хатці.

- Ану, ходім, я вижену.

Та й пішли до лисиччиної хати. Прийшли. Вовк кричить:

- Хто є в хаті?

- Я, коза Берка, півбока вдерта, тупу-тупу ніжками, роздеру тя ріжками.

- Тікаймо відци, кумко, - каже вовк.

Ідуть вони обоє та й плачуть. Надибають зайчика.

- Чого ви плачете?

- Хтось є в моїй хатці, - каже лисичка.

- Ходім, я вижену.

- Ми туди вже ходили, не виженеш ти.

- Ходім, вижену. Прийшли. Зайчик питає:

- Хто є в хаті?

- Я, коза Берка, півбока дерта. Тупу-тупу ніжками, роздеру тя ріжками.

- Тікаймо, - каже зайчик.

Ідуть вони втрьох та й плачуть. Надибають рака. Сунеться рак, такий страшний.

- Чого ви плачете?

- Хтось є в моїй хатці, - каже лисичка.

- Ходім, я вижену.

- Нас троє було та й не вигнали. І ти не виженеш. Приходять вони до лисиччиної хати. Рак питає:

- Хто є в хаті?

- Я, коза Берка, півбока вдерта. Тупу-тупу ніжками, роздеру тя ріжками.

- А я рак-неборак, як тя вкусю, буде знак.

Козочка напудилася, вийшла з хати та-а-а й пішла в ліс.

Опитування - Найкраща українська народна казка