|
Колись їхали наші люди на чехи на заробітки. І рубали ліс. Чують, щось гудить в лісі. А там лежала товста суха колода. А в тій колоді лежав медвідь. Він заліз туди на зиму, а друга колода впала попри його колоду і заткала йому діру. Робітники розрізують колоду, а звідти вилазить медвідь. Люди злякалися, а медвідь їм нічого не робив, лиш ластився, як сільський собака. І зайшов разом з ними до колиби. Дали там йому їсти хліба, бараболі печеної. Попоїв він і пішов у кущі спати, а робочі пішли ліс рубати.
І той медвідь жив з ними ціле літо, до самої осени. Осінню робочі зійшли в село, а він остався там, на тій полонині. Навесні виходять робочі і вийшов депутат, який мав вівці й корови. І той медвідь появився знову. І худобу на пасовищі не бив і не їв. Давали йому пити жентиці. Депутат боявся нести йому жентицю, а робочі не боялися.
Так той медвідь жив з ними дванадцять років. Навесну виходили робочі, виходив депутат, і медвідь виходив. А на тринадцяте літо виходить депутат з худобою на полонину, а медведя нема. Видно, хтось убив його.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Верхній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
26 лютого 1984 року
Від Косовича Михайла Михайловича (1925 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|