|
Никола Шугай служив у господаря, пас вівці. Ще за панщини. А в тім селі було заведено, що треба було кожний день за порядком іти колисати пана. Люди колисали, а як панови не подобалося колисання, він бив їх. Коли прийшла черга до його ґазди колисати пана, ґазда вийшов на полонину та й каже Николі:
- Мені треба завтра йти пана колисати.
А Никола йому:
- Я піду колисати пана, а ви лишайтеся коло овець.
Колисав Никола пана цілий день і не міг панови вгодити. Тоді зарубав пана в колисці, пішов до господаря в полонину і каже:
- Уже більше ніхто не буде колисати пана. Ви ідіть домів, а я піду з вівцями далі.
Був Никола Шугай у полонині три роки і ніхто за нього не знав. На далеких полонинах був. А за три роки вернувся на свою полонину і заграв у трембіту, аби господар почув, що він є на полонині. Господар вийшов, і він йому каже:
- Я тобі за три роки придбав полонину, вичистив поле від лісу. Тепер тебе лишаю, а сам іду в опришки.
Зайшов до корчми і підсів за стіл до шандарів. Пив разом з ними, гостився, а тоді устав і лишив їм записку: "З вами сидів Никола Шугай".
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Спас, Рожнятівського району, Івано-Франківської області
29 жовтня 1994 року
Оповідач: від М.П. Медвідя (1927 року народження)
Українські народні казки: Книга 14: Казки Бойківщини. Ч. І. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|