|
Одна жінка била під хатою свого чоловіка. А другий чоловік їхав з поля т'хаті та й каже: - Коби ти моя, ти би мене не била. А вона кинула свого чоловіка, сіла з ним на фіру та й їде. Приїхали, вона зайшла до хати, розіткала піч, наклала ватру, набрала ріпи, намила, поставила в піч. А хазяйка заходить та й каже:
- Ти що, чоловіче, служницю наймив? Та нам служниці не треба.
- Та де? - каже. - Ця біда била свого чоловіка. А я сказав: "Коби ти моя, ти би мене не била". То вона скочила на віз, приїхала сюди і тепер не хоче йти т'хаті.
Лягають вони спати. Чоловік ліг зі своєю жінкою, а вона жінку за ноги стягнула з лужка та й сама лягла коло чоловіка. Рано каже жінка чоловікови:
- Чоловіче, дотепер ми жили добре, а тепер ся розходимо. Або відправляй її, або розходимося.
Чоловік питає ту чужу жінку:
- Що ти хоч', аби ти пішла від мене? Я тобі заплачу за цілий рік. А вна каже:
- Ні, все майно розділим по половині. Тоді піду.
- Най буде.
Поділилися вони всім. Лишилося не поділених три корові. Як їх ділити? Каже він:
- Ти знаєш що? Я продам одну корову та поділимося грішми. І озмемо по корові.
А вна каже:
- Не хочу. Рубай корову наполовину.
Чоловік вигострив сокиру та й іде до стайні рубати корову. Та й вона йде за ним. І каже:
- Ставай ззаду і рубай по хребту, аби-с точно по половині втяв. Бо скоро буде одна половина більша, а друга менша, та я, - каже, - не уступаюся.
Він підоймив сокиру, щоб рубати, а вона хап за сокиру та по лицю його! Та й каже:
- Аби-с знав, що біда значить! Та й пішла геть. І нічого не брала.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Верхній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
24 квітня 1983 року
Оповідач: Грицюк Никола Васильович (1918 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|