|
У пана служив хлопець-бідняка. І їхали вони оба на базар. Пан здоймив шапку коло церкви, а бідняка не здоймив шапки коло церкви, а здоймив коло шибениці. Пан питається у хлопця:
- Чого ти коло шибениці скидав шапку, а коло церкви нє? А хлопець каже:
- Бо на шибениці погинуло багато невинних людей, більше, як помолилося в церкві.
Пан хотів цю справу перевірити. Він прийшов додому і пробив ґральми свою кобилу. І тоді подав хлопця в суд, сказав, що це він пробив. І суд присудив хлопцеви на шибеницю йти. Приходить туди й пан. Підійшов хлопець до шибениці і сказав:
- Я тут буду невинно гинути. А пан сказав:
- Ні, не будеш гинути. І не дурно ти коло шибениці шапку здоймав. І потім пан сказав:
- Його засудили невинно. Най на сім скінчиться неправда. Його хотіли таки повісити, але пан не дав. Ще раз сказав:
- Най все на тім скінчиться.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Олещина, Тлумацького району, Івано-Франківської області
16 липня 1992 року
Оповідач: Сагановська Тетяна Олексівна (1916)
Українські народні казки: Книга 12. Казки Покуття: Ч. І. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2005. — 416 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|