|
Був у нас господар Василь Стасюк, що випасав свої вівці на полонині Нерєдова. І пустив ті вівці в державний ліс, де не мож було випасати. Лісова охорона його оштрафувала і передала в австрійський суд. Пішов він на суд у повітове містечко Долину. І присудив йому суд заплатити той штраф. Із суду додому він ішов уночі. На дорозі доганяє якогось пана, австрійського поліцая. Той іде перед него. Стасюк доганяє, щоб з ним разом іти, і не може догнати. Але такой його дігнав коло села Суходіл, на березі річки Чечва. Там з ним зрівнявся і каже тому поліцайови: - Слава Ісусу Христу!
А той поліцай скочив у скали, і почали дути дуже сильні вітри, так, що аж гули й ломили дерево. Тоді він уночі зі страхом дійшов до свої домівки в селі Липовім.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Липовиці, Рожнятівського району, Івано-Франківської області
26 липня 1994 року
Оповідач: від Михайла Миколайовича Лютака (1918 року народження)
Українські народні казки: Книга 14: Казки Бойківщини. Ч. І. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|