Баба

Баба — одне з найстародавніших і найбільших божеств у протоукраїнців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік).

Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Баби розвинувся за часів матріархату. Капища Баби містилися на високих горах понад ріками Дніпро, Рось, Тетерів та ін. На честь Баби приносили жертви (тварин), підтримували жертовний вогонь, влаштовували ритуальні танки чоловіків (мисливців, воїнів). Приблизно в XVI—XV ст. до Р. X. культ Баби переростає в культ БЕРЕГИНІ. (За П. Трощиним). Образ Баби як Матері, як Жінки, яка продовжує рід людський, трансформувався в кам’яному скульптурному зображенні Живи (с. Сулимівка Київської області) та в скіфських і половецьких «бабах».