Бузина, бзина
Бузина (бзина) — у народних уявленнях втілення і вмістище чорта. За повір’ям, посадив її чорт і постійно сидить під нею, а тому її не годиться навіть торкатися, а тим більше викопувати — все життя докучатимуть хвороби. На нім чорт своїх дітей колише. За іншим повір’ям, викопування її кореня викликає спазми кінцівок, а спалювання — нариви на спині. Коло бузини не можна відпочивати, не можна нічого будувати. У багатьох народів ця рослина — символ чаклунства, магії. Гілку бузини носили у так звану Вальпургієву ніч. Нею не можна бити худобу, бо та всохне.
Відомі замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засудив», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди» та ін. Наприклад: «Добривечір тобі, бузю, як тому було, як син батька вбив, а з матір’ю гріх творив? — Там так було: терлось та м’ялось, та більш того, що й так миналось». Під бузиною закопували ковтун, виливали під неї воду, в якій купали хвору дитину, — в надії на те, що хворобу забере дух, який живе під бузиною; обв’язували бузину нитками з одежі хворого і т.д. На Святках дівчина йшла до куща бузини, трясла його і говорила: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий», і прислуховувалася, де гавкають собаки. Вважали, що під час ворожіння можна побачити судженого у кущі бузини. Гілки бузини використовували як оберіг. Ними прикрашали хати, плоти, ворота для захисту від відьом у переддень Юрія і Купала.
В українських казках душа вбитого брата переходить в бузинову дудочку, котра виказує про безвинну смерть брата.
Любовна магія: До бузини кажуть: «Добридень тобі, бузино! Чи сколов брат брата?» — «Сколов». — «Який суд судили?» — «Затреться, замнеться, та й так минеться».