Капище
Капище — здебільшого дерев’яні, культові святилища де стояла статуя божества і де вшановували богів жертвоприношеннями.
☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼
Капища, контини, храми
Капища (контини, храми) — язичницькі, здебільшого дерев’яні, культові споруди та місця для вшанування богів, жертвоприношень, різних треб тощо.
Як правило, Капище за будь якого розміру поділялися на дві половини — передню (простору для язичників) і власне святилище, де горів вічний вогонь, стояло дерев’яне скульптурне зображення Головного Бога і куди мали право заходити лише волхви та огнищани, які підтримували вічний вогонь. Розмежовувалося Капище трьома чи чотирма різьбленими стовпами.
Дах Капища -— високий, гострий, похилий, яскраво розмальований. Його криси спадали до землі. Стіни передньої частини прикрашалися рогами, черепами звірів, червоними тканинами. На стінах як зовні, так і всередині вирізьблювалися зображення богів, людей, птахів, звірів, комах, священних дерев і рослин тощо.
Будувалося Капище головним виходом на захід з тим, щоб язичники, вклоняючись вогню і богам, були обернуті на схід, до Сонця.
Довкола Капища містився двір, обнесений різьбленою огорожею. За звичаєм після богослужіння й жертвоприношень влаштовувалася загальна учта (бенкет), для чого довкола Капища робилися прибудови на випадок негоди тощо.
За свідченням арабських письменників (Масуді та ін.), стародавні українці мали й кам’яні Капища, оздоблені мармуром, дорогоцінним камінням та численними скульптурними зображеннями богів.
Іноді Капища розміщалися простонеба, зокрема на різних узвишшях, верхів’ях гір, на скелях, у лісах і гаях, понад ріками, озерами — скрізь, де за повір'ям українців могли проживати божества.
З найдавніших часів відомі укріплені Капища-городища (діаметр 10—80 метрів, висота насипаних валів 3—20 метрів). У городищах, окрім богослужіння й жертвоприношень, у Капища спалювали мертвих.
Існували Капища окремим — найбільшим — богам: Перуну, Дажбогу, Велесу, Світовиду Радегосту, Ладі та ін.
Капища свідчать про високий рівень будівництва та мистецьку культуру давніх українців. (За Я. Головацьким).