Цар-зілля
Цар-зілля росте «у глибокій долині, на високій могилі», а над ним «сива зозуля кує», як про те співається в пісні. Коли трава буде вже «на сіно покошена і зелена діброва спустошена», тоді залишиться одне «цар-зіллячко». Дівчата його обполюють, але до тих пір, поки не знайдуть собі милого; в іншому випадку милий буде бити свою дівчину:
Осталося цар-зіллячко:
— Обполи мене, моя дівочко!
— Ой рада я обполоти,
Та стоїть милий у ворот:
Держить киї тоненькії
На мої плечі біленькії.