Ялівець, єлець, ялувець, жерепина, ялівник, жереп
Ялівець (єлець, ялувець, жерепина, ялівник, жереп) — вічнозелена хвойна рослина; уживали як профілактичний засіб від епідемії. Гуцули обкурювали житло гілками ялівцю і розкладали з нього вогнища на дорогах, що вели до заражених місць. Те ж саме робили й на Поліссі. У деяких місцевостях обкурювання ялівцем приурочували до Чистого четверга, аби відігнати усі недуги. Іноді через палаючий ялівець переступали або перестрибували. Вірили, що тільки такий вогонь може спалити упиря (Бойківщина). На Купала для підсилення очисної сили вогню добавляли ялівець, який зазделегіть заготовляли. У весільних обрядах ялівцем прикрашали коровай (Полісся), для того молодий сам зрізав ялівець у лісі (Волинь); ним прикрашали весільний бутель (Чернігівщина); із нього робили весільне гільце (Полісся).