Молитва правди
Минають роки, а «народ терпить і борсається, не маючи опори в правдивих учителях». Не один раз перечитуєш ці слова найвидатнішого українського філософа Григорія Сковороди, і серце кожен раз болить, що й досі невідомі нам сповна Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Більшість написаного Г. Сковородою ще і досі не перекладено з церковнослов’янської мови на сучасну українську.
Грішать великим гріхом ті, що не бажають морального та духовного очищення людей, створюють таку атмосферу, в якій небезпечно цитувати кращих синів Українського Народу. Це їм, а не іконі, в пошані низько схиляє голову народ за сміливість говорити Правду.
Справедливо називаємо Тараса Шевченка пророком.
«Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі. . .
. . . во злобі
Сини тебе уб’ють
Оперені. . . »
Не допусти, Боже!
Де ще в якій країні, «сини оперені» позбавляють свій народ права на існування? Де ще стають небезпечні почуття любові до рідної Землі, до національної (язичеської) віри, Віри в свого Бога? Страшно стає від того, що десятки років «сини оперені» били поклони перед іконами Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна, а сьогодні вони вже стають навколішки перед святими, які чужі Українському Народу. А їх там сотні: Мойсей, Давид, Ієремія, Лука, Іоанн, Матвій, Марк, Петро, . . І коли воздати їм сповна, вони заполонять нашу Україну.
Невже українці на своїй Землі не здатні вибудувати власну державу, повернути національну свідомість, відродити Віру своїх Предків в Бога?
На єврейському конгресі в Києві було прийнято звернення до євреїв України, в якому чітко заявлено, що цей древній народ дав світові християнську релігію. Де ж тоді криється правда? Біблія — від Бога, чи є витвором єврейських мудреців?
Ще один приклад. Григорій Сковорода був глибоко віруючою людиною, та маючи своє розуміння релігії, так трактує Біблію: «Вірне слово, що царі і суддя Ізраїльський, а християнський Бог є Біблія. Але сей Бог наш перше на єврейський, потім на християнський рід незчисленні і жахітливі навів марновірств повені. . . Сей семиголовий дракон (Біблія), вод гірських твань вибльовуючи усю земну кулю покрив марновірством. Воно не щось інше є, як безрозсудливе, але начебто Богом здійснюване й під його захистом розуміння. Сих дріжджів упившись, марновір вироджує й козлоголосить бузглуздя, об’являючи неприятелями і єретиками всіх незгодних з ним. . . »
«Із марновірств вродилися нісенітності, спори, секти, ворогування міжусобні й подиву гідні, рукоприкладні й словесні війни. . . »
Так пророчить славетний філософ нашу дійсність. Невже «сини оперені», котрі ще вчора були найпередовішими співцями комуністичного будівництва, здатні відродити національні почуття духовності Українського Народу? Християнська церква спекулює на духовності людини, їй вигідно серед своїх пастирів мати людей темних, малоосвічених, марновірних, недуховних, святошних, а то й вовків, що стали пастухами (за Сковородою).
Сьогодні маємо державу Україну, але власний Дім, куди прийде Правда і Воля, ми ще повинні побудувати. Постійно іноземний поневолювач нівечив наш дух, та Віра в Світлого Бога України житиме вічно в народі, Український Народ, нарешті, здобув волю. Здобувши волю, Український Народ здобуде Віру в свого Бога, без якого не може бути ясного майбутнього. Іншого шляху у нас немає.