Свята Трійця
У книзі Буття читаємо: «І сказав Бог: «Хай станеться Світло!»
І сталося Світло.
У святому Євангелії від Івана читаємо:
«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. . . І життя було в Нім, а Життя було Світлом людей».
У шумерській космогонічній поемі, яка написана близько 5 тисяч років тому, так говориться про створення Світу: «У ті предвічні часи, коли все насущне в сяйві, з’явилося, ось коли. . . У ті предвічні часи, коли все насущне ніжно вимовилось, ось коли. . . »
Як бачимо, первинною основою життя є Світло і Слово, які не можуть існувати без народження: без батька, без матері, без дитини. Так споконвіку було і залишиться назавжди. В різних релігійних вченнях творцем всього насущного вважається Світло, воно є основою тієї вогненної енергії, звідки бере батьківський початок, а Слово-це матір, Берегиня його. Вінцем батька і матері є дитина, що символізує синівську енергію, продовження життя і вічність Всесвіту. Це і є Пресвята Трійця, до якої ми приходимо в молитві заради збереження і продовження життя.
Символіка Трійці збереглася В українському орнаменті, писанкарстві та в інших народних промислах. Ще задовго до християнської релігії вона вшановувалася не тільки ними та шумерами, а й єгиптянами, вавилонцями та іншими народами. Цей символ досить точно переданий в знаку тризуба, що має спільну основу, і тут ліва фігура — це вираження позитивної чоловічої енергії. Відзеркалена права фігура — це ознака негативної жіночої енергії. Парна життєтворча єдність чоловічої і жіночої первини є символом дитини.
Сліди знаку тризуба збереглися в давній Ольвії та серед сарматських культових знаків. Трипалих богів ми бачимо на керамічних виробах часів Трипільської культури.
Через віки знову прийшла до нас Свята Трійця. Пресвята Трійця збережи нас у Світлі і Слові заради любові до тебе нині і повсякчас, і на віки вічні.
Слава тобі!