Скіфи
Спокійна вдача древнього Предка-хлібороба мінялася до невпізнання під час війни.
Донедавна мало писалось про князя Святослава як про вождя мілітарного, ім’я якого в світовій історії — Святослав-Завойовник.
Досить негусто знаємо й про відважний та войовничий народ Скіфії, що пронісся вітром історії через безмежні причорноморські степи, не знаючи на своєму шляху перепон.
Вперше, за свідченням «батька історії» грецького історика Геродота, скіфи з’явились в середині ІІ-го тисячоліття до н. е. Грецькі, арабські, німецькі історики ще в Х-му ст. до н. е. називатимуть русинів грізним іменем «СКІФ».
Це був мудрий, волелюбний і разом з тим жорстокий народ. Про жахи перед навалою скіфів пише один із авторів Біблії: «Сагайдак його, мов домовина відкрита, всі вони люди хоробрі». Скіфам постійно доводилося воювати з іншими племенами або боронити свої пасовиська від ворогів.
Скіфське суспільство було досить велике, розділене на три племінні об’єднання, кожне з яких очолював цар. Скіфський вождь уособлював-у собі земного Бога. Його смерть разом з похованням в уявленні скіфів ототожнювалась із загибеллю Всесвіту.
Відповідно до космологічних уявлень чітку потрійну структуру мав і скіфський курган. Горизонтальний його простір імітував хаос, се-редній по вертикалі — уособлення Всесвіту. Нижній сфері космосу відповідали підземні споруди, кожна із тисяч супроводжуючих речей мала певне ритуальне значення. Середній частині відповідав сам насип, а верхній — кам’яний ідол, що встановлювався на вершині кургану.
Жоден стародавній народ, що жив на території теперішньої України, не мав такого довголіття. Напевне через те, що влада царів обмежувалася радою старійшин та зборами громади, де розв’язувалися питання внутрішнього і зовнішнього життя. Та поступово влада зосереджувалася в руках верховної знаті, що і призвело до кризи суспільної свідомості, а саму колись могутню Скіфію — до загибелі.
Скіф — грізне ім’я кочового народу, що пережило віки. Та скіфський воїн вмів не лише тримати меч і лук, але й робити дивні по красоті витвори мистецтва. Вони відомі сьогодні усьому світові.
Знаменита золота царська пектораль — це духовна велич волелюбного степового народу. Вона завжди буде нагадувати, що ми — частка тієї стародавньої душі, завдяки якій Український Народ продовжує жити у безмежному Всесвіті.