Іван у корчмі
Українська народна казка Буковини

Єврей тримав корчму, а багатий дядько ходив до тої корчми пити. Сьогодні п’є, завтра п’є, і за пару років пропив у того єврея все своє хазяйство. Поки мав гроші, єврей поважав його («Сідайте, бадю Іване, кажіть, що вам дати»), а як збіднів — став його корчмар вигонити.

— Як не маєш грошей, то вийди. Тут сядуть хазяї.

Думає Іван: «Що робити?» І надумався. Приходить до корчми.

— Добрий день, пане!

— Сідайте, бадю Іване. Щось вам дати?

— У мене грошей нема, але я вам прийшов щось сказати.

— Кажіть. Може, щось інтересне?

— Я позавчора був на ярмарку. Випив там добре. Ішов відти й заблукав. І цілу ніч ходив, не знаю де. А вдосвіта попав на ваше окописько. Там, де ваші батько поховані, на гробі дві свічки ясні горіли!

— Що ви кажете, бадю Іване?! Це правда?

— Правда. Так було.

— Слухайте, я вас просю, прийдіть до мене завтра. Я вас погодую, дам вам випити добре. І ще щось дам. Я прикличу нашого рабина, і ви будете розказувати. Хочу, щоб він чув.

Іван пішов додому. Мошко дав йому з собою півлітри горівки, дав хліба й ковбаси.

На другий день Мошко прикликав рабина, а Івана ще немає. Дивиться Мошко, іде Іван другим боком вулиці і минає корчму. Мошко кричить:

— Бадю Іване, бадю Іване! Що ви, забули? Ідіть сюди! Іван приходить.

— Мой, я й забув. Рабин є? — питає.

— Є, ми вже чекаєм тут. Ну, ходіть, будете розказувати. Рабин сидить у кімнаті. Я відхилю двері, так, щоб він чув, і ви будете говорити.

Мошко відхилив двері, щоби рабин чув. Іван сів і починає:

— Так-от, пане. Я позавчора був на ярмарку, спізнився. Йшов додому і заблудив. Та й попав на ваше окописько. Там, де ваші батьки поховані, такі дві ясні свічки горіли! Підходю трошки ближче, придивляюся добре, а то пес сидить на могилі вашого батька. Йому очі світяться, а я думав, що то свічки...»

Тут Мошко крикнув:

— Пішов вон з хати! Мій тато був такий богомільний, і пес у него на могилі? Вийди з хати!

Та й пішов Іван.