Баран хоче сповідатися перед вовком
Українська народна казка про тварин

Одного разу пасся баран над водов на березі. Прибігає до него вовк: «Я, — каже, — мусю тебе з’їсти...» А баран каже: «Но, як такий упав льос, то що я маю робити! Але знаєш що? Я, — каже, — грішний, може би ти мене висповідав і аби-с мені завдав покуту коротку, аби я умирав у порядку».

Узяв вовк і сів собі над водов, а баран іде д нему до сповіді; як наближився та й вовка друлив у воду. Вовк поплив за водов і у 20 кроків нижче вийшов на берег, зачав ся обтріпувати з води, а тим часом баран утік додому. Вовк приходить на то місце, а барана нема. Каже вовк: «Видиш? Ци ж я не дурний? Мені ся ще захотіло бути попом, за то-сми ся скупав у студеній воді та голодний-сми такий, що черево присихає до хребта».