Батькове золото
Українська народна казка Буковини

Були в батька два сини. Виросли вони великі. Батько був дуже трудолюбний, весь час працював. Заробляв на прожиття собі й синам, а сини були до роботи неохочі, ледачі і не слухались батька: вони відлежувалися, ухилялися від праці. Коли батько на старості літ захворів, жити їм стало важче. І сказав батько синам, що на їхній ділянці закопане золото. Коли батько зовсім заслаб, зажурилися сини і почали просити батька, щоб він сказав, де закопане золото.

— Наше золото закопане на городі, — сказав батько, але точне місце, де воно було закопане, не сказав і помер.

Після смерти батька сини задумалися. Як їм далі без батька жити? Вони ж за своє життя не навчились нічого робити. Рішили вони копати город, щоб найти золото. Скопали весь город, а золота не найшли.

А з сусіднього городу нависали до них через пліт краки винограду. Вони з тим сусідом жили не в дружбі, бо сусід часто їм казав, що вони ледарі. І рішили зробити сусідови зло. Повідрубували те виноградне гілля, що висіло над їхнім городом, і закопали на своєму городі.

З того гілля почав рости на їхньому городі виноград. Дав він урожай. Сподобалося їм це. Подумали вони, що добре було б такого винограду насадити більше. Почали розводити виноградник. Збирали виноград і для себе, і на продаж. Привчилися до праці і пізнали, що праця дає їм задоволення. І стали хлопці добрими трудівниками.