Будемо їсти, та не всі
Українська народна казка Гуцульщини

Надворі добрий мороз. Циган зайшов до вуйка в хату. А вуйко сидить на печі та й ноги спустив донизу.

— Ну що, цигане, — каже вуйко, — надворі мороз?

— Ох, — каже, — мороз.

— То коби ще й вітру доброго до цего морозу. Вуйко закашлявся на печі, а циган каже:

— Вуйку, коби вам ще кольки добрі до того кашлю. Ґаздиня варить їду. А циган каже:

— Що, ґаздине, варите їду? Будемо їсти. А вуйко з печі:

— Будемо їсти, цигане, та не всі.

Ґаздиня відцідила барабулі ^*, зажарила солониною. А циган хап рукою та в рот. А то його впарило, і він назад у баняк плюнув. А вуйко каже:

— Дай йому ту барабулю, най їсть та вдавиться. Добре я казав, що будемо їсти, та не всі.