Біда навчить
Українська народна казка Чернігівщини

Жили колись два брати. Були вони не дуже дружніми. Не допомагали вони один другому. Один брат був багатий, а другий — бідний. Багатий ніколи не ділився своїм добром із бідним.

Якось у багатого було свято, бідний брат пішов до нього у гості. Прийшов, привітався, низенько до ніг вклонився та й каже:

— Рідний, брате, у тебе веселе свято, то, може, ти почастуєш мене солодким вином?

— Звичайно, братику, — відмовляє багатій. — Вино у глечиках. Пий собі!

А в глечиках була гірка вода, що брат-бідняк аж скривився, думаючи, яке

гірке вино. Ото напився він гіркої води і набрався страшної біди. Йдучи додому, він затягнув веселу пісню. Раптом йому здалося, що хтось підспівує.

Він питає:

— Хто ти?

А йому хтось у відповідь:

— Я!

— А хто ти?

— Я — біда твоя.

— А куди ти йдеш?

— Я йду з тобою.

— Як це зі мною?

— Та я завжди буду з тобою.

— І чого ти до мене причепилася?

— Так мені ж потрібно із кимсь жити.

Замислився бідняк і вирішив позбутися біди.

— Хочеш молока? — питає бідняк біду.

— Дуже хочу.

Поліз бідняк у погріб, дістав глечик, а там молока на денці. От він і каже біді:

— Ну, якщо хочеш молока, то лізь у глечик.

Біда швиденько вскочила у глечик, а бідняк взяв та й закрив його. Закопав глечик під сараєм глибоко в землю і почав потихеньку багатіти.

Чутки дійшли до старшого брата, що менший брат його багатіти став. Заздрісно йому стало. Прийшов багатій до брата у гості і став розпитувати, що та як, а той і каже:

— А ти пам’ятаєш, як я до тебе на свято приходив, то ти мене гарно почастував. Тоді я так сп’янів, що, йдучи додому, аж заспівав. Раптом чую, що хтось підспівує. Запитав я, хто зі мною співає. Виявилось, що за мною біда ходить, голову мені морочить.

А багатий брат питає:

— А куди вона поділася?

— Та я її заманив у глечик, закрив його та й закопав під сараєм. З того часу живу, багатію, сплю, їм, п’ю і гуляю, лиха не маю.

Тут ще більше багатія заздрість здолала. Вночі прокрався він до братового сараю, викопав глечик, відкрив його, а звідти як вискочить біда, худа та страшна.

— Ось, нарешті, я вирвалася, ледве живою залишилася.

А багатий брат і каже їй:

— Швидше йди-но назад до брата. Він тепер багатим став.

А біда і відмовляє йому:

— Ні, досить я натерпілася від нього! Ходімо вже краще до тебе!

І пішла біда за багатієм. Швидко він збіднів, злидні поселилися в оселі, а той брат, що біди зумів позбутися, жив довго і щасливо.