Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Біда навчить
Українська народна казка Чернігівщини

Жили колись два брати. Були вони не дуже дружніми. Не допомагали вони один другому. Один брат був багатий, а другий — бідний. Багатий ніколи не ділився своїм добром із бідним.

Якось у багатого було свято, бідний брат пішов до нього у гості. Прийшов, привітався, низенько до ніг вклонився та й каже:

— Рідний, брате, у тебе веселе свято, то, може, ти почастуєш мене солодким вином?

— Звичайно, братику, — відмовляє багатій. — Вино у глечиках. Пий собі!

А в глечиках була гірка вода, що брат-бідняк аж скривився, думаючи, яке

гірке вино. Ото напився він гіркої води і набрався страшної біди. Йдучи додому, він затягнув веселу пісню. Раптом йому здалося, що хтось підспівує.

Він питає:

— Хто ти?

А йому хтось у відповідь:

— Я!

— А хто ти?

— Я — біда твоя.

— А куди ти йдеш?

— Я йду з тобою.

— Як це зі мною?

— Та я завжди буду з тобою.

— І чого ти до мене причепилася?

— Так мені ж потрібно із кимсь жити.

Замислився бідняк і вирішив позбутися біди.

— Хочеш молока? — питає бідняк біду.

— Дуже хочу.

Поліз бідняк у погріб, дістав глечик, а там молока на денці. От він і каже біді:

— Ну, якщо хочеш молока, то лізь у глечик.

Біда швиденько вскочила у глечик, а бідняк взяв та й закрив його. Закопав глечик під сараєм глибоко в землю і почав потихеньку багатіти.

Чутки дійшли до старшого брата, що менший брат його багатіти став. Заздрісно йому стало. Прийшов багатій до брата у гості і став розпитувати, що та як, а той і каже:

— А ти пам’ятаєш, як я до тебе на свято приходив, то ти мене гарно почастував. Тоді я так сп’янів, що, йдучи додому, аж заспівав. Раптом чую, що хтось підспівує. Запитав я, хто зі мною співає. Виявилось, що за мною біда ходить, голову мені морочить.

А багатий брат питає:

— А куди вона поділася?

— Та я її заманив у глечик, закрив його та й закопав під сараєм. З того часу живу, багатію, сплю, їм, п’ю і гуляю, лиха не маю.

Тут ще більше багатія заздрість здолала. Вночі прокрався він до братового сараю, викопав глечик, відкрив його, а звідти як вискочить біда, худа та страшна.

— Ось, нарешті, я вирвалася, ледве живою залишилася.

А багатий брат і каже їй:

— Швидше йди-но назад до брата. Він тепер багатим став.

А біда і відмовляє йому:

— Ні, досить я натерпілася від нього! Ходімо вже краще до тебе!

І пішла біда за багатієм. Швидко він збіднів, злидні поселилися в оселі, а той брат, що біди зумів позбутися, жив довго і щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

254 (4527). Біда навчить. СУС 735А. Записано 2008 року. Плошко Марія Єлисеївна (1921). Чернігівська область, Прилуцький район, Погреби