Біднякове щастя
Українська народна казка Буковини

Багач мав з бідним у межу ниву. Разом орали і разом сіяли. В багача такий великий урожай, що аж бог радується, а в бідного лиш там та не там колос, та й той щось зриває. Радиться він з синами: — Це нічого, лиш багачеве Щастя зриває нашу пшеницю.

А сини кажуть:

— Тату, як так, то ми багачеве Щастя піймем. Гай я перший піду стерегти, — каже старший.

Пішов старший син. Сидів, сидів, захотів спати, ляг і заснув. І нічого не встеріг, знов хтось позривав колоски.

На другу ніч пішов на ниву середущий син. Знов те саме, сидів він, сидів, ляг спати і нічого не бачив.

А на третю ніч пішов найменший син. Захтів і він спати. То назбирав будяків і обклався ними. Лиш захоче спати, повернеться і пробудиться. Знов захоче спати, знов уколеться і пробудиться. Дивиться — прилітає птаха. Рве колос на ниві бідного і кидає на ниву багача. А він лиш — «цап»! І піймив її.

— А, це ти нашу ниву обідняєш, а багачеву наповняєш? А вона йому:

— Пусти мене.

— Ні, — каже, — не пустю. Не пустю, доки моя нива не буде така урожайна, як багачева. А ти що за їдна, що таку пакость робиш?

— Я — багачеве Щастя. А він питає:

— А де ж моє Щастя?

— Я тобі покажу. Твоє Щастя спить у бузині. Я тебе поведу туди. Повела його птиця у ту бузину, а там лежить здоровий такий чоловік. Піймив його хлопець і почав бити.

— Як ти спиш, — каже, — то я тебе розбудю. А той чоловік йому:

— Стань, не бий. Я вже не буду спати. Все багачеве щастя буде в тебе. Слухай, що він буде жінці казати, як буде возити пшеницю з поля.

Пустив хлопець птаху та й пішов.

Почав багач возити пшеницю з поля. А бідний слухає, що він буде казати. Багач і каже:

— Бідний хоче мати, а спить. А як хочеш мати, треба не спати. А бідний це чує.

Привіз багач раз, другий раз, третій раз. Та й каже тоді до жінки:

— Біжи винеси гроші та покладемо у п’ятім ряду старти. Ніхто за них не буде знати і ніхто їх відци не возьме.

А бідний це чує. Той лиш поїхав ще раз за снопами, а бідний через пліт та й узяв гроші в тім п’ятім ряду.

І так бідний з тих грошей розбагатів, що вже й того багача покрив. А як розбагатів, та й приходи і приноси багачеви гроші.

— Нате вам гроші.

— Які гроші?

— Я вам винен.

— А коли я вам давав?

— А ви казали, щоб я не спав. А я не спав та й ваші гроші в стирті взяв.

І ніколи більше той бідний не бідував.