В дорозі
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Поїхали якось в далеку дорогу пан із своїм слугою. Жінки їм сумки нарихтували. Пані своєму чоловікові різносолів наклала, пирогів, марципанів, маролів, ковбас і всього про запас.

А слуги жінка, як сумку збирала, що було, те й пакувала: хлібину хоч і чорну, та велику — буде що їсти чоловіку. А до хліба ще сала шмат, цибулину, часничину — хай закропиться в дорозі.

От посідали вечеряти в лісосмузі. Пан і каже:

— Давай сьогодні будемо їсти кожен своє, а на сніданок складемося разом.

Посідали. Пан ковбаси наминає, марципанами загризає. А воно все ж таке лакоме, легеньке. Незчувся пан, як все з торби і виїв.

А слуга що? Окраєць хліба взяв, шматок сала відкраяв, часником потер, сіллю притрусив, цибулинкою закусив та вже й ситий. Полягали спати.

А зранку в дорогу рушати. Панові вже й їсти хочеться. До торби, а там одні кришки лишились.

Давай він слугу будити, щоб у нього хоч хліба і сала попросити. Той проснувся, подивився, згадав про вечірній договір, та й з паном поділився. Сам наївся, і ще хліб і сала на вечерю осталось. Увечері знов разом з паном поїли.

Мужик ліг спати, а пан думає, як би того слугу обманути, щоб зранку з його сумки самому все поїсти. От він і надумав та й каже:

— А давай кому кращий сон присниться, той і снідати першим буде.

От полягали спати. Встають, а пан і каже:

— Снились мені твої й мої батьки. Мої батьки на тому світі теж панують, а твої їм слугують. Оце снилось мені, що був я у них у гостях, частували вони мене і гусятиною, і печеною поросятиною, і пирогами, і маківниками, а твої нам подавали, підносили харчі всякі і я так наївся, що вже й не знаю, чого ще душа бажає.

А слуга й каже:

— То ви, пане, вже наїлись, то візьміть водички попийте, а я буду снідати, бо й мені такий сон, як і вам приснився.