Виходить з мішка шило
Українська народна казка Гуцульщини
Був собі синок бідної вдовиці, Пішов він шукати селом відданиці. Прийшов він до річки, а там дівчина плаття прала. А та дівчина йому дуже ся в око впала.
— Помагай тобі Боже, дівча, плаття прати, Хотів би я тебе за жінку взяти. В мене нічого не робити, Лиш по-панськи жити: Рано хліб та й мід, В полуднє хліб та й солонина, А ввечір теплої юшки — Та й спати в подушки. А дівчина каже:
— Добре, якщо мій батько на це згодиться, То твій сват не забариться. Дівчина покінчила прати І просто пішли аж до її хати. Каже: — Добрий вечір, стара мати, Хотів би я вашу доньку за жінку взяти. В мене нічо’ не робити, лиш по-панськи жити: Рано в мене хліб та й мід, В полуднє хліб та й солонина, А ввечір теплої юшки — Та й спати в подушки. А дівчина хитра була, всяких лисів знала, Вбралася на стару бабу і на ніч поспішала. Приходить вона до його мати І проситься переночувати. А мати його каже:
— Я би вас, бабко, могла на нічліг приймити, Коли в мене син нероба, не хоче робити, Прийде вночі, буде ся сварити. А перебрана дівчина каже:
— Прийміть мене, я де-небудь у куточку
Склоню свою головочку. Приходить син уночі, Свариться й стукоче:
— Пускай, стара, в хату та давай що-небудь там їсти. А мати каже:
— Там під лавою є капуста, Та кинь собі лою,
Бо я враз з тобою не маю супокою.
На другий день рано стара бабуся встала,
Подякувала за нічліг і далі поспішала.
Приходить він другий раз до неї, до цеї дівчини. Каже:
— Де ти, мила, вчора була? Я вчора був у тебе — тебе не було дома. А в мене була курочка печена лиш мені самому.
А дівчина дивиться йому просто в очі
І сміється, і регоче.
Каже: — Я в тебе вчора бувала
І всі твої присмаки видала.
В тебе вчора стара бабуня ночувала
І всю мені правду сказала.
А той хлопець тяжко завстидався
І більше до тої дівчини не указався.
Приходить додому, стає ся сварити:
— Бо ти, стара, якісь баби на нічліг прийняла? Щоб мене люди по селу пізнали?
А мама йому каже:
— Якби ти, синку, був добрий, То й мені було б мило,
А так виходить усе з мішка шило.