Вовк за вікном
Українська народна казка Чернігівщини

Голодний вовк шукав собі здобич. Куди не поткнеться, скрізь ворота закриті і собаки злющі. А коло крайньої хати собак не було. Він підійшов до вікна і слухає, що в хаті робиться. А там дитя плаче, а баба йому каже:

— Цить, не плач, а то віддам тебе зараз вовкові.

А той зрадів, облизався, налаштувався їсти. А дитятко замовкло.

— Мій маленький розумнику! Не віддам тебе вовкові. От він поганець хоче тебе з’їсти. Зараз візьму кочергу та й розіб’ю йому голову.

Вовк злякався та й бігом від хати. Біжить і думає: «От люди, кажуть одне, а роблять інше».

Вовк за вікном
Українська народна казка Чернігівщини

Якось темної ночі вовк довго блукав лісом та й приплентався у село. Куди не кинеться, скрізь хвіртки позакривані, та ще й собаки голосно гавкають. Шастав вовк селом та й зайшов до крайньої хати. Чує, а в хаті дитя плаче. Баба сидить коло нього та втішає, а воно вередує. Набридло старій, от вона й каже:

— Ану цить! А то візьму тебе та й викину, хай вовки у темний ліс заберуть.

Почув це вовк і зрадів. А дитя злякалося і замовкло. Стало бабі внука шкода, от вона й промовляє коло нього:

— Грицю, не бійся! Не віддам я тебе вовкові.

Стала баба коло вікна і почала кричати:

— Іди, іди, сіромане, в темний ліс! А як не підеш, то візьму кочергу і голову тобі розіб’ю.

Вовк як почув це, злякався, хвоста піджав та й дременув у ліс. А внучок заспокоївся та й заснув кріпенько-кріпенько і в хаті стало спокійненько.