Вовк під вікном
Українська народна казка про тварин

Голодний вовк шукав собі добичі. Забрів у село; куди не сикнеться, скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалась з нею, нічого не могла заподіяти, дитина не переставала плакать. Баба тоді почала дитину лякать, щоб вона од страху утихомирилась: «Цить, не плач, а то зараз оддам вовкові. Зараз замовч! Вовк, возьми Гришу, іди, на, возьми його!» Вовк зрадів, уже налагодивсь був їсти дитину, думав, що баба подасть йому у вікно. Дитина злякалась, замовкла, тіко зрідка схлипувала, а баба почала його утішать: «Гриша — умничок, він не буде плакать, я його не оддам вовкові. Ми вовка прогоним. Іди геть, вовк! Гриша плакать не буде. Іч який, він хоче Гришу з’їсти. Тікай, вовк, од нас, а то я візьму кочергу, так всю голову розщавлю!»

Вовк злякавсь, побіг од хати і дума собі: «Нема тепер в світі правди; кажуть, що люди розумні, а ніколи не роблять того, що кажуть. Кажуть одно, а роблять навпаки, зовсім інше».