Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Вовк та кобила
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі вовк. Старий він став та немічний. Не може ні звірини вполювати, ні в селі що-небудь украсти. А їсти ж хочеться! От пішов він їжу шукати. Довго блукав лісом, нічого нема. Раптом йому назустріч

вибігла лисичка.

— Лисичко, лисичко, я тебе з’їм, — каже до неї.

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, танець станцюю.

Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Та так уже витягую тоненько та тупотить дрібненько, що неборака й заснув. Прокинувся, а від лисички і дух простиг. « І навіщо мені були ті пісні та викаблуки? Ними ж ситим не будеш, а їсти хочеться, аж живіт до спини присох. От старий бовдур, обдурила таки тебе руда!» — подумав бідолаха та й поплентався далі. Бачить, на поляні кобила пасеться. Підкрався вовк до неї тихенько та й каже люто:

— Я тебе з’їм, кобило!

А кобила хоч і злякалася, проте не розгубилася, та й каже:

— Та я й не проти, вовче, але не можна мене їсти.

— Чому ж це не можна? — здивувався той.

— А ти сам прочитай, — промовила кобила і підняла ногу.

Підійшов вовк, нахилився, а кобила йому як дасть у лоба, аж іскри посипалися з очей. Довгенько не міг сіромаха до тями прийти, а як очуняв, подумав: «Ото дурень, неграмотний. А поліз читати!»

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

21 (5476). Вовк та кобила. СУС 122А. Записано 2008 року. Кириленко Софія Іванівна (1939). Черкаська область, Городищенський район, Хлистунівка