Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Вовк та масло
Українська народна казка Полтавщини

Було це давно, коли ще Шишаківський ліс кишів різними звірами. Вискочив якось на узлісся зайчисько і задумав у село збігати. На крайніх городах молодою капустою поласувати.

А назустріч йому вовк бреде, — ледве ноги переставляє. Злий, презлий.

— Ой зайчисько, вчасно ти мені трапився, — кричить. — Я такий голодний, що тебе з’їм, бо з голоду помру.

— Не їж мене, вовчику, — каже заєць, — я ще влітку худий, малий. Іди зі мною в село, там смачненьке знайдемо. Ти масло їв?

— Ні, — каже вовк, — де ж його взяти? Якщо знайдеш, то неси сюди.

— Не донесу — відповідає заєць, — важке дуже. Кажу ж, разом ходімо до села. Там в господинь такі кружала масла лежать, що одразу не впораєшся.

— Ну, що ж, ходімо.

Добігли до села, вже й сіріти почало. Молодий повний місяць виходив на небо світити подорожнім. А в дорозі вовку та зайцю трапилася копанка, в якій молодик жовтим кружалом світив.

— Он, вовче, на дні масло лежить. Господиня охолонути поклала, тільки спочатку треба воду випити, щоб дістати.

— Бачу, але пити не буду, — відповів вовк, — я й так витягну.

Копанка глибока була. Вовк тільки шубовсть в неї. А зайцеві цього і треба. Почекав, поки вовк булькатися перестав і пострибав до села ласувати капусту та місцевим кролям новину розказувати. Кажуть, довго ще копанку називали Вовчою.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

214 (5059). Вовк та масло. СУС -34*. Записано 2008 року. Свириденко Ганна Іванівна. Полтавська область, Хорольський район, Шишаки