Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Ворона, білка та їжак
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було дуже давно. За глибокими синіми морями, за високими горами ріс старий сосновий ліс. На високій сосні у великому дуплі жила білка. Вона була працьовита, кожного дня збирала грибочки і сушила на зиму. А це ось знову вона побігла по гіллі дерев далеко-далеко від своєї домівки. Аж ось білка побачила те місце, де є багато грибів. Спустилась вона по стовбурові на землю та й почала збирати. Почула, як щось залопотіло крилами. Підняла свою голівку і побачила на старій сосні ворону.

«Дивно, чому вона не каркає?» — подумала білка та й вирішила якось її ввести в розмову.

— Вороно, здрастуй!

Ворона мовчить.

— Ой, у тебе таке гарне чорне пір’я! Як воно переливається на сонці! — сказала білка.

— Кар-кар! Справді? — спитала ворона і випустила із дзьоба горішок.

- Білка побачила і почала шукати горішок. Шукала-шукала, не знайшла. Ворона розсердилась на білку і нагнала її. А сама ще довго шукала горішка.

Аж ось біжить їжачок. Він якраз і знайшов горішок, взяв його в ротик та й несе. А ворона почала кружляти над їжаком та голосно каркати:

— Віддай, віддай! Це я перша знайшла горішок, а потім загубила і довго-довго шукала...

— Не дам. Якби я не знайшов, то ти б і не бачила.

Довго тривала суперечка, аж білка почула та й вирішила помирити їжака і ворону. Прибігла вона та й каже:

— Не сваріться! Послухайте мене, мудру білку. Ми всі господарі цього лісу, нам потрібно жити дружно, бо ліс — наш спільний дім. Я вас помирю. Давайте посадимо цей горішок і будемо його доглядати.

Так і зробили їжак із вороною. Посадили горішок і вирішили його доглядати. Ворона поливала деревце, їжак охороняв, щоб ніхто не зламав, а білка запрошувала птахів, щоб нищили комах-шкідників.

А горіх ріс, виростав. Ось він уже майже наздогнав сосну. Весною на ньому було багато цвіту, а восени дуже багато горіхів. Раді були і їжак, і білка, і ворона. Відтоді вони подружилися і побудували собі будиночки під горіхом. Дерево щороку родило стільки горіхів, що друзям вистачало на всю зиму харчів.

А взимку під Новий рік їжак, ворона і білка прикрашали своє дерево і танцювали під ним, раділи, що горіх здружив їх.

Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

157 (5206). Ворона, білка та їжак. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Ліщинська Марія Петрівна (1925). Черкаська область, Маньківський район, Маньківка