Вітер-принц
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі брат і сестра. Брат був красень. Високий, чорнявий, з маленькими вусиками. В нього були золоті руки. Все умів робити: дрова рубати, город обробляти, їжу добувати .

Сестричка теж була красуня. Чорнява, струнка. Брат ходив на охоту. Сестра їсти варила, в хаті прибирала. Хата їхня потопала в трояндах. На квітнику росли дуже красиві троянди: жовті, червоні, білі, фіолетові. Віти червоної калини заглядали у віконця. Пташки весело співали. Дятел на горісі стукав дзьобом. Брат і сестра були щасливі.

Одного разу брат пішов на охоту. Сестра поливала троянди. Раптом небо вкрилося хмарами. Навколо стало темно, налетів сильний вітер. Він підхопив красуню сестру. Приніс її до величезного палацу. Сестра ходила по величезному палацу. Перед нею відкривалися двері.

Тонесенькі ніжні золотисті занавіски хиталися на вікнах. Чудові м’які ковдри лежали на підлозі. На стінах прекрасні картини. Чулася заколисуюча музика. Все ніжно-ніжно дзвеніло, запрошуючи до відпочинку, до спокою.

В повітрі з’являлись дивовижні тарілки, чаші з їжею та напоями. Вони не падали на підлогу, ніжно колихалися, запрошуючи скуштувати. Такої їжі сестра ніколи не їла.

А ось дивовижна постіль, яка висіла в повітрі. Тихенька дзвеніла й колихалася. Сестра лягла, і її поглинув глибокий сон. В саду лунала чудова тиха мелодія. Ніжний аромат небачених квітів вливався в кімнату.

Прозорий силует красеня-принца гойдався в повітрі. Все чарувало. Вночі силует принца став людиною. Сестра відразу ж закохалася в нього.

Вдень вітер-принц облітав з сестрою весь світ. Чарівні міста, зелені ліси, загадкові долини пролітали під ними.

Після захоплюючої подорожі сестра в замку від радості заплакала. Її сльози омили лице вітра-принца і він став людиною. Високий красивий юнак стояв перед сестрою. Вони обнялися і гаряче поцілувалися.

Молодята забрали до себе брата. Довго-довго жили щасливо, тішились діточками.

Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.