☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Голоси птахів
Українська народна казка про тварин

Воробчик як попоїсть, то цвірінькає: «Всі! Всі! Всі! З’їв! З’їв! З’їв!»

Ворона як у зимі знайде що, то тішиться: «Колач! Колач!» А в літі, як сита, хвалиться: «На! На! На!»

Снігурець при кінці зими як побачить, що люди ще їздять санями, кличе: «Покинь сани, бери віз, бери віз, бери віз!»

Жайворонок, підлітаючи, кличе: «Я до нього з києм, з києм! Він до мене з топірцем, з топірцем!» А як сідає на землю, то щебече: «Він мене в головку цюк! А кровця з головці цюрр-цюррр!..»

Ластівка як прилітає весною, то щебече: «Я лишила стіжки-оборіжки повні, а застала голий борррщ, голий борррщ!..»

Голоси птахів. Зап. на Галичині на початку 30-х років XX ст. Дзвіночок. Часопис для українських дітей, Львів, 1931—1939., 1932, ч. 7, стор. 17.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.