☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼
Казала польова миша хатній:
— От я, сестричко, страх як боюся того, що увечері вгорі крильцями тріпа.
— Е, сестричко, то нічого, — каже хатня, — а он страшно того, що під стогом сидить та ще й дріма.
Цебто — кібець та кіт.
Одна була багата миш, нашпарувала собі повні комори вівса, ячменю, пшениці, а друга гнила була, не шпаровита, ціле літо дармувала і не заробила собі ніц. А вна була в сусіда недалеко тої багачки і завидувала їй. Одного разу постерегла, що кіт сидів над діров і ввійшла до неї та й каже: «Отеє, сестричко, багата, тобі ніц не бракує, лиш ся висповідати». А та багачка каже: «Та де ся висповідаю?» — «Отам, — каже, — над діров сидить той пророк, що сповідає; там ся багато таких багачок сповідає, як ти». І та послухала, пішла і лише вийшла з діри, а кіт злапав і заїв. І та їла чужий хліб цілу зиму.
Аж одного разу, весняної днини, вийшла она собі на спацир у вечір, надлетів мишолов і заїв її. Вона зрадила свою сусідку, і за то її мишолов заїв.