Де взялися комарі
Українська народна казка Чернігівщини

У той день, як Бог творив усяку живність, тварин, птахів, риб, комах, диявол і собі хотів щось сотворити для себе. Але нічого не міг зробити, бо не вмів удихнути життя. От він підкрався до Бога і підглядає. А Бог у цей час творив бджілок.

— Ці бджілки будуть робити віск, без якого не обійдеться жодне богослужіння на землі, — сказав Бог.

Він удихнув у них життя, і вони полетіли. Остання ж бджілка не злетіла, бо товсте черевце мала. Тоді Бог узяв і почав зістругувати зайве. Ті стружки і вхопив у жменю диявол. Зробилися з них дрібні кусючі комахи, бо не поблагословив їх Бог, отже, й були вони злими.

Злетіли на землю і почали жалити все живе та пити з нього кров. Але прикро їм стало від того, що тільки-но вкусить комар людину, так та враз і розітре його, і комара як і не було на світі. Ось комарі якось зібралися і пішли до Бога жалітися:

— Нащо ти, Боже, вчинив так, що тільки хто з нас нап’ється крові, так людина його вбиває і кісточки розтирає? Зроби, Боже, так, щоб люди нас не чавили і наші кісточки не розтирали, а вони щоб валялися на дорозі, а чумаки об них вози ламали.

Вислухав Бог комарів, а тоді й питає:

— А хто ж ви такі є?

А вони відповідають:

— Ми півчі Святого Петра.

Тоді Бог мовляє:

— Якщо так, то приходьте ви до мене на Різдво співати.

А комарі відказують:

— Ні, ми не можемо на Різдво, бо після Спаса нас уже і не стає.

Посміхнувся Бог:

— Якщо так, то нехай усе лишається, як є.

Відтоді комарі влітку стають усе кусючіші й кусючіші. Дуже хочеться до Різдва їм дожити, але ні, не можуть.