Дерев’яна баба
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Повертався солдат зі служби. Дістався він до села й бачить: всі люди плачуть. Парубок поцікавився в одного чоловіка:

— Що у вас трапилося? Чому гіркі сльози ллєте?

— Як же нам не плакати, як не журитися, коли в селі з’явилася дерев’яна баба. На кого лиходійка замахнеться, той одразу на дерево перетворюється. Вже половина мешканців лісом стала.

Подумав солдат трішки, а потім і каже впевнено:

— Я вас неодмінно урятую. Тільки нехай усі, хто залишилися в селі, заховаються.

Мешканці погодилися. Пішов солдат у хату і почав смолу варити. Він вже доводив справу до кінця, коли прилетіла сорока і заскрекотала:

Скре-ке-ке! Дерев’яна баба йде,

Тебе зі світу враз зведе.

Почувши ці слова, служивий вийшов із хати та обмазав смолою двері, а потім заховався в кущах і почав чекати. Коли дивиться: йде дерев’яна баба. Як ударила вона в двері, то кулак і прилип. Іншою рукою хотіла звільнитися від полону, та все марно. Так злодійка метушилася, поки прилипла вся. Зрозумівши, що її перемогли, баба почала жалісно благати:

— Відпустіть мене, двері, будь ласка. Більше не буду!

Тут зі схованки вийшов хоробрий солдат і наказав:

— Негайно звільни всіх людей зі свого полону!

Не вимовивши ні слова, лиходійка виконала наказ незнайомця. Невдовзі всі дерева перетворилися знову на людей, а дерев’яну бабу відпустили і прогнали. Вона зникла і більше ніхто її не бачив.