Довгомуд
Українська народна казка про тварин
Посіяв чоловік ріпи. Уродила ріпа, та така добра, велика. От і внадився до ріпи довгомуд (довгомуд — це колись такі люди були: чоловік не чоловік, вовк не вовк; руки у нього були такі, як і в чоловіка, а тіло усе в волоссі, а на голові шапка — хто її зна, якої масти), затого усю ріпу виносив. От чоловік збирається іти на довгомуда, бити його. Іде, іде... Лежить на дорозі довбня.
— Здоров!
— Здоров!
— Куди ідеш?
— Довгомуда бити.
— Візьми й мене!
— Іди.
І пішли. Ідуть, ідуть... Ведмідь зострівся.
— Здоров!
— Здоров!
— Куди ідеш?
— Довгомуда бити.
— Візьми й мене!
— Ходім.
Оце ж вони втрьох. Ідуть, ідуть... Іде вовк.
— Здоров!
— Здоров!
— Куди ідеш?
— Довгомуда бити.
— Візьми й мене з собою!
— Ходім.
Взяли і його. Оп’ять вони ідуть, ідуть... Лежить личко задрипане.
— Здоров!
— Здоров!
— Куди ідеш?
— Довгомуда бити.
— Візьми й мене!
— Ходім.
І взяли. Ідуть вони ще далі. Коли лежить жолудь.
— Здоров!
— Здоров!
— Куди ідеш?
— Довгомуда бити.
— Візьми й мене!
— Ходім.
Оце вже стало їх шість чоловіка, і прийшли вони всі до довгомудової хати. Жолудь заліз у піч та й убрався у присок; личко лягло на порозі; довбня злізла на хату та й лягла над порогом; ведмідь — за сінешними дверима, а чоловік — за хатніми. Посідали усі та й мовчать. Коли летить довгомуд — та прямо до печі. А жолудь як запищить:
— Ні-ні, довгомуде! Наїхали до тебе добрі люди, хочуть тебе звоювати і ріпочку поднімати.
А довгомуд і дивується:
— Хто ж тут наїхав, що нікого нема, нікого не видно? Та вп’ять його паличкою. А жолудь знов тієї ж:
— Ні-ні, довгомуде! Наїхали до тебе добрі люди, хочуть тебе звоювати і ріпочку поднімати.
Довгомуд слухав-слухав та з серця жолудя і запровадив у самий жар. А жолудь як лопне, та прямо межи очі довгомудові. Довгомуд із хати прожогом, та й зачепився за личко, та і впав. А довбня з стелі — та по голові довгомуда, так його й пригнітила. А чоловік ще й бичем його пригрів. Ведмідь, почувши, що довбня гукнула, думав, що то кого будуть бити, та навтіки. А вовк, як уздрів, що ведмідь біжить, думав, що за ним женеться, та теж — драла! А довгомудові там і смерть прийшла: довбня його розчавичила.