Дівчина і змія
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В одному селі, біля самого лісу жила дуже красива дівчина. Така гарна, що не було жодного хлопця, який би не задивлявся на її вроду. Та тільки одному з них дівчина відповіла взаємністю. Їхня симпатія переросла у велику любов. Вже й до весілля йшло.

Та сталось так, що дівчина захворіла і почала згасати на очах. Коханий не відходив від неї ні на крок і все надіявся, що любов врятує його красуню. Та вона все гасла і гасла.

Одного разу, відчуваючи свою кончину, дівчина попросила хлопця відвести її до лісу. Взяв він легке, виснажене тіло на руки і прийшовши у ліс, поклав на галявині, а сам пішов назбирати суниць, бо дівчина дуже про це його просила.

Незабаром хлопець вернувся до коханої і поклав пахучі суниці їй на груди. Вона спала. А коханий присів біля неї і кристально вдивлявся в таке ніжне, любиме обличчя. Раптом він закляк. Із рота дівчини вилізла змія і обвила своїм тілом суниці. Хлопець ухватив бридке і холодне створіння і закинув вбік. На той час і дівчина прокинулась. Побачивши перелякане обличчя нареченого, вона запитала:

— Щось трапилось?

Хлопець ще довго стояв, ніби не свій, а потім полегшено зітхнув і промовив:

— З днем народження, кохана!

Незабаром дівчина стала одужувати, появився рум’янець на її щоках і весела усмішка. Наречені готувались до весілля.