Дід, баба і курка ряба
Українська народна казка про тварин

Був собі дід і баба, була у їх курка ряба. Знесла вона під жорнами яєчко. Бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід з жалю повісився, баба пліт підперла.

Біжить заєць. «Що ти тут, бабусю, робиш?» — «Ой щоб ти знав, що то зробилось, то б ти собі з жалю хвоста обірвав. Бо то була у нас курка, знесла під жорнами яєчко, бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід повісився, а я пліт підперла».

Як дослухався заєць, обірвав собі хвіст і од сієї пори всі зайці без хвоста.

Біжить вовк. «Що ти, бабусю, тут робиш?» — «Ой коли б ти знав, то б ти з великого горя уші собі пообривав; бо то була у нас курка...» і т. д.

Як вовк дослухав до кінця, давай обривать уші.

Йшла тудою попівська наймитка по воду з відрами. «А чого ви, бабуню, під плотом стоїте?» — «Щоб ти, моя дитинко, знала, то б ти з жалю відра свої побила. Була у нас курка, знесла...» і т. д.

Як дослухала наймитка, що і вовк уші пообривав, тарах відра об землю, побила і біжить додому.

Попадя гнівається, чому води не принесла. «Ой добродійко, щоб ви знали, якеє-то нещастя зробилось, то би ви не то о воді забулись, но ріднії діти потопили би; бо то була у баби курка, знесла вона...» і т. д.

Дослухала попадя, шмик єдну дитину в помиї, після — другу... Діти кричать.

Прибігає піп, за ноги повитягав, сам насів на попадю. «Що ти, одуріла, добродійко, діти ріднії топити?» — «Коли б ти, добродію, знав, що то зробилось за горе, ти би і церкву сам власноручно підпалив. Була у баби курка...» і т. д.

Піп і кінця не слухає, схопив головешку з печі, біжить церкву підпалює.

Побачив староста церковний. «Ой батюшка, що ви робите? Святу церкву палить?..» — «Ой старосто, коли б ти сеє знав, що я, то би ти і свою хату спалив. Була у баби курка, знесла під жорнами яєчко...» і т. д.

Тут і староста хватає головешку, летить, під свою хату огонь кладе.

Піднявся пожар, збіглися люди з цілого села. «Чоловіче, одурів, чи що, собственную хату топиш!.. Ходім лучче церкву рятувати». — «Люди добрі, щоб ви знали, що то за нещастя зробилось, то би ви і свої хати попалили. Бо то була у баби курка, знесла вона під жорнами яєчко, бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід повісився, баба пліт підперла, заєць хвіст обірвав, вовк уші, попівська наймитка відра побила, попадя мало що дітей не потопила, піп церкву спалив, я свою хату, а ви паліте свої».

Кинулись люди, хапають огонь, розносять по хатах, і ціле село згоріло.

Бо то була перша курка і перше яєчко на світі.