Забудливий слуга
Українська народна казка Гуцульщини

Мав ґазда забудливого слугу. Куди пішле його, а той забуде, що мав робити. Післав він його у млин купити мірку муки. І каже:

— Аби-с не забув, іди дорогою та й кажи: «Мірка, мірка, мірка». І не забудеш.

Той іде та й каже все: «Мірка, мірка...» А там сіяв ґазда пшеницю. Та й каже йому:

— Не кажи, щоб цего лиш мірка вродила. Кажи: «Ні переносити, ні перевозити».

їде він далі дорогою та й каже!

— Аби це ні переносити, ні перевозити.

І стрічає, що везуть мерця. Та й далі каже:

— Аби це ні’переносити, ні перевозити. А люди кажуть:

— Гій на тебе, хлопче! Ти кажи: «Аби за таке не чувати і його не видати».

А він іде та й далі каже:

— Аби за таке не чувати, не видати.

Та й стрічає людей, що йдуть до шлюбу. Та й каже своє «...не чувати, не видати». А йому кажуть:

— Гій на тебе, хлопче! Кажи: «Аби з нею ґаздувати та багато дітей наплодив».

Та й пішов він. Та й стрічає чоловіка, що веде свиню до кнура. А цей каже:

— Аби з нею ґаздував та багато дітей наплодив. А той чоловік каже:

— Гій на тебе, хлопче! Ти кажи: «Аби з браттями, з сестрами спожиткував. Аби тобі масний чіп у дверях».

Він іде далі, дивиться, а чоловік причек під корч. А він каже:

— Аби з браттями, з сестрами спожиткував, аби тобі масний чіп у дверях.

А той чоловік схопився та за ним. А він утік. І вернувся він на вечір до багача без муки.