Звідки з’являється веселка
Українська народна казка Кіровоградщини

Було це ще в сиву давнину. В одному селі жила вродлива дівчина. Її всі дуже любили, бо була добра і весела. Коли виходила на вулицю, всім ставало веселіше і тепліше від її посмішки. Люди називали дівчину Веселкою.

Село їхнє було дуже гарне, біленькі хатки, багато квітів. Люди були працьовиті і збирали добрі врожаї. Але прийшла біда на цю прекрасну землю. Небо затягнулося чорними хмарами, шугали блискавки, сильні вітри ламали дерева. Почали вмирати люди, перестали цвісти квіти. Поля перетворилися на болота і з’явилося якесь чудовисько. Люди почали благати його помилувати їх, але чудовисько лиш розсміялося і жадало собі найкращу дівчину.

Веселка визвалася іти до нього. Не хотіли односельці її відпускати, та що вдієш. Прислало чудовисько за дівчиною чорного птаха. Коли піднялися високо в небо, Веселка скинула свій віночок з голови і кинула на згадку людям. Різнокольорові стрічки розвіялися по небу. І тут виглянуло сонечко. Люди повибігали з хат і закричали:

— Веселка! Веселка!

Відтоді, коли після дощу виходить сонечко, на небі з’являється сім різнокольорових стрічок, а люди називають їх веселкою.