Звідки пішла черепаха
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Дуже давно в одному селі жили чоловік та дружина. Подружжя жило заможно, серед односельців користувалося авторитетом. їх знали, як чесних та порядних людей. І все в них було ніби гаразд. Та одне погано — не посилав їм Господь діточок.

Але незабаром за їхні молитви та добрі діла з’явилася в них радість — народилася довгоочікувана донечка. Мати і батько не знали, як і дякувати за таку милість Божу. Зростала дівчинка, а батьки не могли нею натішитися. Все тільки чого забажає донька, то вже батько з матір’ю зі шкіри лізли, а таки забаганку дитячу вдовольняли.

Роки йшли, виросла дівчинка гарною дівчиною. Щоправда, почали люди говорити, що у гарних батьків виросла недобра дочка. Прийшов час і заміж оддавати. Знайшовся й наречений із заможної сім’ї.

Молоді незабаром побралися. Батьки допомогли стати на ноги. Тепер молодь вже має свій куточок, господарство. Живуть собі та добра наживають для себе.

Пройшло чимало часу, донька вже й забула про своїх батьків. А в матері серце ж болить за своєю єдиною донькою. От і вирішила вона піти відвідати її. Тільки хвіртка скрипнула, а дочка все зі столу поприймала, поховала та й примовляє:

— Чого це до мене плентається мати, що вдома немає чого їсти?

Мати зайшла та й побачила, що донька їй не дуже рада. Каже:

— Ой мамочко, а ми вас не чекали, у нас немає чим вас і пригостити.

Та бере матір за плечі та виводить її із хати. Затужило ще більше материнське серце, коли побачила, що донька заховала зарубаного півня, приклавши його з обох боків тарілками. Ще раз глянула бідолашна в очі нечесній доньці та й пішла додому, затаївши велику образу на неї.

Коли дочка ввійшла до хати, то побачила, що півень перетворився на істоту, яку вже не можна було їсти, бо зверху і знизу була вкрита панциром. І вже скільки курей не рубала вона, а вони перетворювалися на черепахи. Тоді дочка зрозуміла, що це їй кара за те, що для рідної матері пожаліла їжі.

Кинулася було вибачення просити, та вже було пізно. Батько й мати зі смутку померли. А з господарства їх дочки вивелися всі кури і порозлазилися вони по землі в образі черепахи. Ось і до наших часів вони дожили. Так і з’явилися у нас на Україні.