Звірятка
Українська народна казка Кіровоградщини

Коло лісу стояла хатинка: чепурненька, гарненька. В ній жили Мишка, Горобчик, Песик і Млинець. Мишка збирала гілочки, топила піч. Горобчик — ягоди, корінці в лісі знаходив. Млинець варив борщ, вскоче в казанчик і борщ жирний, смачний. Після смачного обіду друзі відпочивали, розповідали, що за день бачили, що робили. Вночі будиночок охороняв песик.

Та якось одного разу Мишка не захотіла піч топити, Горобчик — ягоди збирати, Млинець — їсти варити, а Песик — хатинку охороняти. Набридло їм!

Мишка забажала варити їсти, Горобчик — гілочки збирати та піч топити. Млинець пішов шукати ягоди. Песик залишився і вирішив, що допомагатиме всім друзям.

Нічого не виходить в Горобчика: гілочки не ламаються, піч не топиться. Мишка спробувала варити борщ, вскочила в казан, а борщ несмачний. Млинець ягід не знайшов, ледь втік від лисички.

Песик допомагав Мишці й Горобчику, а діло не йшло. Сіли всі голодні, втомлені. Нічого в них не виходить, тому що взялись не за свою справу.

Потім Мишка промовила:

— Чому це в нас нічого не виходить?!

— Взяла і розтопила піч.

— А ти, Горобчику, мерщій за ягодами! Млинчику, борщ вари! — дала вказівки Мишка. — Будемо робити те, що кожен вміє робити найкраще.

Мир і злагода знову запанували в хатинці! Після клопіткого дня всі відпочивають. А Песик залюбки охороняє їхні сновидіння.