Змудрована мавпа
Українська народна казка про тварин

В одного пана була мавпа і дуже робила локайові збитки; що він ї сварив. Каже: «Нащо то робиш?» Вона каже: «Я хочу так уміти пуцувати, як ти». Та й одного разу мав бути баль у пана. Локай повипуцовував начиння всьо делікатно і пішов спати. Мавпа узяла то до рук, узяла пуцувати і замазала. Він другий день приходить, — то всьо замуцькане. Розкричався локай та й каже: «Іди утопися».

Прийшла вона до ставу та й каже сама до себе: «То не штука топитися, але ану най я попробую, ци глибоко». Попробувала буком, ци глибоко, та й пішла. Прийшла, а локай як ї уздрів, та й каже: «Ти ще жиєш?» Вона каже: «Та як топитися? Я талапалася по воді та й не мож було утопитися». А локай собі подумав: «Може, й є, що то не глибока вода». Пішов і собі попробувати. Прийшов, мавпа за ним та й стала на березі, а він заліз у воду і став коло берега, а то посунулося, і утопився. Мавпа з утіхов пішла додому.

Приходить за два дні другий локай. І вона тому так само робить збитки. А той каже: «Мой, дай си спокій, бо я ті повішаю». Вона каже: «Та як то ся вішають?» — «Ходи, я ти покажу». Прийшов до тополі, сплів собі личану вужівку та й зачепив за шию собі, а ногами сі очіпив гілля та й каже: «Ади — отак». А вона як уздріла, що він сі зачепив за шию, та й зачала його кусати; він сі ногами впустив і овис на вужівці. Засміялася мавпа та й пішла.

Приходить за тиждень третій локай. Вона лиш го вздріла, та й каже: «Лагідно ся зо мнов обходи, бо аби я тебе так не змудрувала, як тих двох». Та й він ї нічо не казав. Аж раз збила му дві тарелі, а він каже: «Чекай, уже ти не будеш нікому збитки робити». І увійшов до покою, зачав ся голити. Підголився та й бере задер голову догори та й тилєм шморгнув по шиї. Поклав бритву коло дзеркала та й пішов і дивиться крізь двері. А вона собі бере та й голиться. Підголилася, пошурувала вістрям по шиї, кров ї обілляла. А локай увійшов та й каже: «А видиш, змудрувала-с тих двох, а я тебе».

Та й мавпа згинула.