Кажан
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Тепер кажан тільки вночі літає. А був час, літав і вдень. Ось одного разу ясним ранком летів він. Раптом кинувся до нього сірий яструб:

— Всі птахи своїх синів у пташине військо посилають. Один ти їх під крилами ховаєш

— Я? Та хіба я птах?

Склав крила, спустився в траву і побіг.

«Мабуть, це звір», — подумав яструб і відлетів.

Біг-біг кажан, як раптом з-під куща вискочила лисиця і каже:

— А ось ти і попався! Сьомий рік тебе шукаю.

— Мене? Для чого?

— А ти хіба не знаєш! Всі звірі посилають своїх діток в звірине військо, один ти своїх діток нікуди не відпускаєш.

— Та хіба я звір?

Розправив крила і відлетів.

«Мабуть, це птах» — подумала лисиця побігла своєю дорогою.

З того часу кажан, щоб з лисицею не зустрітися, зовсім бігати перестав. Від страху у нього ноги відсохли. Вдень літати не сміє — яструба побоюється.

Так і живе у вічному страху — від звірів відрікся, до птахів не пристав.