Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Казочка для дітей
Українська народна казка Поділля

Осіннього дня, коли був дуже сильний вітер, хлопчик Сашко пішов на прогулянку, не запитавши дозволу у мами. Та й заблудився там. А він любив дуже солодке. Тому з ним завжди була торбинка з різними солодощами. А коли він почав їсти їх, то обгортки від них викидав на землю.

В тому лісі був лісовик, який відповідав за нього. Він саме гуляв лісом і помітив папірці, які кружляли між деревами. Йому довго прийшлося працювати, щоб визбирати їх. Аж побачив Сашу, який сидів на пеньку і їв солодощі. Та й говорить до нього:

— Сашо, навіщо ти розкидаєш папірці?

Оглянувшись він побачив якогось дідка із зеленою бородою та паличкою, яка спалахувала різними кольорами. І нарешті насмілився запитати:

— Звідки ви знаєте моє ім’я, і хто ви такий?

— Я хто такий? Бачу ти взагалі казки не читаєш. У кожному лісі є лісовик, який доглядає за ним, і саме мене призначили на цю посаду.

— А хто вас призначив?

— Мешканці цього лісу. А от чого ти його забруднюєш?

— Ну, не знаю.

— Я зараз тебе перенесу в таке місце, на яке час не впливає. І ти відчуваєш усі страждання природи, яку люди їй завдають.

Так хлопчик потрапив у місце, про яке, напевно ніхто не знав. Кожного дня збирав сміття, щоб було краще дихати. Минуло багато днів і ночей, і нарешті повернувся у рідний ліс. Лісовик уже там чекав.

— Ну що! Сподобалось?

— Ні.

— Ти хочеш повернутися додому?

— Дуже.

— Гаразд іди по доріжці з папірців і збирай їх. Якщо пропустиш хоч один, не знайдеш дороги. І дивись, щоб більше ти мені не попадався на очі.

Повернувшись додому, Сашко більше ніколи не смітив і завжди слухався маму.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

220 (6487). Казочка для дітей. СУС —. Записано 2009 року. Нечай Антоніна Савівна (1932). Вінницька область, Літинський район, Петрик