Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Кисіль
Українська народна казка Полтавщини

Одного разу жінка послала свого чоловіка до тещі, щоб він привіз трав’яного чаю. По дорозі чоловік дуже зголоднів і попросив у тещі щось поїсти. Вона насипала зятеві ні солоної, ні солодкої, ні кислої, ні гіркої їжі. Одним словом — смакота. Чоловік запитав:

— Що це таке?

— Це пшоняний кисіль, — відповіла теща.

— А ваша дочка таке зможе зварити?

— А чого ж ні, зможе.

Коли чоловік від’їжджав, то тричі в шапку проказав слово «кисіль», щоб не забуть.

Коли доїхав додому, то вітаючись з паном знав шапку. А тоді як закричить:

— Загубив! Загубив!

— Що загубив? — здивувався пан.

— Найбільший скарб у світі загубив.

Обдивився кругом, навіть у калюжі погрібся. Раптом пан як закричить:

— Це не калюжа, а кисіль якийсь!

— Оце ж воно, дякую вам!

А пан так і не зрозумів, про який скарб говорив чоловік.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

189 (4859). Кисіль. СУС 1687. Записала Таран Наталя 2008 року. Сьомах Віра Яківна (1934). Полтавська область, Оржицький район, Старий Іржавець