Король і смерть
Українська народна казка Гуцульщини

За високими горами жив собі король. Працював він одного разу у свої канцелярії, та й прийшла смерть, щоб його забрати. Але така вона сумна та така потривожена. І сказала вона королеви:

— А прийшла по тебе. А король їй сказав:

— Зачекай трохи, най я попрощаюся з рідними й товаришами своїми. Смерть сказала:

— Йди.

І він пішов.

І не пішов король прощатися, а пішов сідлати найкращого й найдужчого коня. Слуги всідлали йому коня, він сів на него й зачав тікати від смерти. Тікав він, тікав і втік далеко, аж під якийсь ліс. І там пук йому кінь. І він сів і сидить. Нема вже як тікати далі.

Дивиться він, а смерть іде вже з долини до того лісу, де він сидить. Іде така весела, вже ніц не сумна. А він каже їй:

— Вижу я, що вже тепер гину, що ти мене забираєш. Але скажи мені, чого ти в мої канцелярії була така сумна, а тут така весела?

А смерть сказала йому:

— Скажу тобі, чому. Тому, що я не мала права взяти тебе з канцелярії. Мені призначено було взяти тебе тут.

І смерть короля забрала, а його люди далі жили, аж поки не померли.