Кравчина
Українська народна казка Чернігівщини

Жив колись на світі кравчина, який поважав і любив Бога та

його заповіді. Як тільки він звільнявся від своєї роботи, то зразу

молився, часто ходив до церкви, не пропускав жодного свята, роздавав милостиню бідним і нужденним. Кравчина був дуже чесним, тому все, що він шив, виходило дуже гарне. Але одне він хотів: щоб його одяг

ніколи не зношувався і не рвався. Як тільки він над цим задумався, до нього уві сні з’явився Бог і спитав:

— Кравчино, ти шануєш мене, завжди все робиш по-моєму. А чи справді ти хочеш, щоб все, що ти шиєш, не рвалось?

— Звичайно, це правда, Всевишній, — відказує кравчина. — Це моя найзаповітніша мрія. І якби так сталося, я був би найщасливішою людиною у світі.

— Ти завжди був вірний мені, тому я виконаю твоє прохання, — сказав Бог, -

тільки добре подумай, щоб ти про це не пошкодував.

Наступного ранку кравчина захотів перевірити, чи правдивий його сон. Він сів до роботи і пошив гарну сорочку. Спробував її розірвати, але вона залишилась

неушкоджена. Він дуже цьому зрадів. Слава про одяг, який не рветься, швидко розійшлася по всій окрузі. І ринувся до кравчини люд, щоб купити собі цей одяг. Минув час. Покупців у майстра поменшало, адже одяг не рвався. Пожалкував кравчина про своє бажання. Тим часом Бог поцікавився про справи шевця, з’явившись у сні.

— Чи щасливий ти тепер, коли твоє бажання здійснилось? — спитав

Бог.

Впав на коліна кравчина і сказав:

— Боже, зроби так, як було спочатку, бо я помру з голоду. Адже з того часу в мене ніхто нічого не замовляє.

— Добре, що ти зрозумів свою помилку, — посміхнувся Бог. — Тому ще раз я виконаю твоє бажання.

3 того часу одяг почав зношуватися і рватися.