Красна дівчина і королівський син
Українська народна казка Гуцульщини

Жив у селі бідний чоловік. В него була жінка і дуже багато дітей. І вони дуже бідно жили, ходили просячи. І громада рішила виселити їх геть із села. Дали їм ділянку в лісі. Перевезли туди все їх майно. Там вони побудувалися і стали жити. І там народилася в їх сім’ї ще одна дівчинка. І почав він просити людей, щоби пішли йому в куми. Прийшли куми, забрали дівчинку й несуть хрестити. А в лісі їх зустрічає старий дядько. І питає:

— Ви куди?

— А йдемо, — каже, — хрестити дівчину.

— А от, — каже, — я сам священик і вам її охрещу. Заводить їх той чоловік у церкву, охрестив дитину і говорить:

— Я піду до вас у гостину. А батько дитини каже:

— Я не маю вас чим угостити.

— Нічого, найдемо.

Прийшли вони додому, посідали за столи.

— Ну що, дам вам пару барабулин, — говорить господар, — бо більше не маю що.

А той дядько говорить:

— Відкривайте піч. У вас там є все. Ви скупі, не хочете дати. Вони відкрили піч, а там варене й печене. Як на Великдень! Подали то все до столу, а дід говорить:

— Відкривайте шафу. Скільки у вас там вина!

Відкрили шафу, вибрали вино, поставили на стіл, випили. Тоді дядько говорить:

— Отак, господарю. Коли ця ваша дівка почне ходити, за нею будуть золоті дукати сипатися. А якщо буде плакати, їй з очей будуть падати перла.

І дід зник з хати. І нараз почала дівчинка плакати. І з її очей почали падати перла. Батько ще не зрозумів добре, що це є, і вилучив дівчинку в окрему кімнату. Вона там плаче, а перла сиплються. І батько згортає їх у куток.

Почала ця дівчинка ходити, а за нею почали дукати сипатися. Тато пішов до свого друга, зачав йому говорити:

— Що це таке, що з мої дитини дукати падають?

— Я подивлюся, — сказав друг і пішов з ним. — Це, — каже, — все золото. Бери цего потрошку і продавай. І знай, що тайну твою нікому не можна відкривати. За це будеш мати, що захочеш.

Батько говорить:

— Я хочу файний дім мати.

Побудував він собі дім і для дочки зробив окрему кімнату на другім поверху. І дочка в тій кімнаті співає гарних пісень.

А король пішов із своїми мисливцями на польовання. І син його був у тім числі, гарний, вродливий хлопець. Цей хлопець відлучився в лісі і наблукав на поляну. І побачив на поляні гарний дім. У тому домі хтось гарно співає. Дуже приємний голос. Йому дуже вдався той спів. Підійшов до того дому і забачив у вікні гарну дівчину. Він мав мисливський шнур з гачком. Закинув його на вікно і вліз до тої дівчини. Дівчина його радо прийняла. І став він у неї жити.

Батько щоразу виносив дівчині їсти. І що дасть, то вони обоє з’їдять. А до того вона все не з’їдала. Батько здивувався. Не вірив, що вона може так багато сама з’їсти. І як ніс їсти, то підкрадався, щоб підглянути, що там робиться. Раз він заглянув у діру для ключа і побачив гарного хлопця, який їв з нею коло стола. І нараз відкрив двері і того хлопця спіймав. І запитав:

— Чого ти тут? А він відповів:

— Я люблю вашу дочку. Батько питає:

— Хто ти й звідки? А він відповів:

— Я королів син.

Тоді батько нагадав, що було написано в газетах: «Хто знайде королівського сина і дасть знати про него королеви, тому король дарує половину свого майна». Батько заявив громаді: «У мене находиться такий хлопець». Тоді король приїхав за своїм сином і сказав, що подарує господареви, що він хоче. А господар сказав:

— Я хочу то, що моя дочка скаже. Коли спитали дочку, вона сказала:

— Я хочу вашого сина. І король сказав:

— Бери.

Коли їх везли обох по дорозі, на них набрели бандити. І закрали дівчину і забрали з собою. Хлопець, син короля, дуже зажурився. І сказав:

— Хто віднайде мою дівчину, дістане великий викуп. Коли бандити про це прочитали, вони сказали до дівчини:

— Ми за тебе великі гроші маєм взяти. Як це зробити? Дівчина відповідає:

— Зробіть велику скриню. І відвезіть на базар. Я там буду співати. Хто прийде ту скриню купувати, то правте такі гроші, щоб ніхто не міг купити. А як прийде королівський син і почує мій спів, і захоче мене з тою скринею купити, тоді ви кажіть: «Ті гроші, що маєш при собі, плати, і забирай скриню».

Коли почав платити королівський син, у него в кишені було стільки грошей, що не було тим грошам краю. Тоді скриня відкрилася і з неї вийшла дівчина. І пішла з своїм хлопцем до його батька короля. І живуть аж до сьогоднішнього дня.